І знов не в той сідаю поїзд,
укотре їду не туди.
Така сумна і давня повість,
ТУДИ не ходять поїзди.
Туди не виїдеш із себе
і не повернеш в себе знов.
Там інше сонце, інше небо,
і кажуть, там десь є любов.
Та де той дивний полустанок?
В який же вскочити вагон,
щоб чи уперше, чи востаннє
відчути нетутешній сон!
Петро Антоненко.
06. 12. 2024. Опубліковано 5 січня 2025 р.
Випадок у чернігівському тролейбусі
Благодійний фонд надає «буржуйки» у громадах Ніжинщини
Сніданок птахів узимку. Відео
І знов не в той сідаю поїзд...
30 тисяч гривень зібрали для ЗСУ чернігівські волонтери «Дозорні Півночі»
Прочитані, непрочитані і недочитані книги
Питання щодо закриття ФОП в період відновлення роботи реєстрів врегульовані
10 тисяч гривень за пісню або вірш про Степана Бандеру
В'ячеслав Ворошилов: «Високе мистецтво в маси несемо, джерела духовності повнимо»
© 2025 Біла хата
Наші матеріали розміщувати в інших виданнях дозволяється лише при умові зазначення гіперпосилання публікації на сайті http://bilahata.net/
