Петро Верхуша
Написав у грудні 2013 року...
Вже українці думали ось – ось
В Євросоюз відкрилась їм дорога,
Але радіти довго не прийшлось, —
Сусідський цар «набичив» свої роги.
Вітька на килим викликав скоріш,
Поставив тут же у холопську позу: —
«Ты, гад, чего там без меня творишь?!»
І «видрав» так, що полилися сльози.
На саміт він поїхав, як турист,
Затямивши, що наставляв Азаров, —
Я «ліг під танк», а ти вже не сварись.
«Да, все «ништяк». Не будет там «базара».
І сколихнувся в відповідь Майдан,
Народу, ─ з усієї України.
Здавалося, що як стрімка вода
Знесуть цей бруд потоками своїми.
Ні, не соромся сліз своїх, студент,
Коли тебе, немов боксерську грушу,
Бив по – фашистськи озвірілий «мент»,
Калічачи і тіло й світлу душу.
А ти, кореспонденте, запитай
З своєї лікарняної палати,
«Гарант» подавсь ховатися в Китай,
Чи, може, награбоване ховати?
Що буде? Я, повірте, не пророк.
Куди вже далі. Навкруги руїни.
Який потрібно дати ще урок,
Щоб ти вже пробудилась, Україно!
Петро ВЕРХУША, м.Городня. Написаний цей твір 4 грудня 3013 року
