Теплий квітневий день у Чернігові став днем пам’яті. 9 квітня чернігівці вшанували пам'ять Дмитра Романченка — офіцера-розвідника з позивним «Шаман», випускника школи №12, який віддав життя за свободу України. Його шлях — від шкільної парти до фронтових окопів — завершився у вересні 2022 року біля Спірного на Донеччині. Посмертно він отримав найвищу відзнаку держави — звання «Герой України».
Вшанування розпочалося на міському кладовищі. Тиша, квіти, схилені голови — кожен із присутніх ніби говорив із Дмитром у думках. Далі біля «Стіни пам’яті» відкрили меморіальну інсталяцію з його портретом. Її створили завдяки спільним зусиллям благодійників та громадських активістів. Капелан Євген Орда відслужив молитву, і в цей момент здавалося, що місто дихає єдиним серцем.
Увечері відбувся вечір-спогад. Це була неформальна, щира розмова — про дитинство Дмитра, його шкільні роки, перші кроки у військовій службі. Класна керівниця Наталія Зуєва згадала його як «справжнього, живого, без підлості». Побратими говорили про його внутрішній стрижень і готовність брати відповідальність у найважчі хвилини. Від громади виступив Олег Обушний, наголосивши: пам’ять про захисників має жити не лише в серцях, а й у назвах вулиць, на меморіальних дошках, у комплексах.
Найзворушливішим було слово матері Героя. Вона подякувала всім за теплі згадки й сказала: «Ми дуже пишаємось сином». У цій простій фразі — вся сила материнської любові й гордості.
Завершенням вечора стала Книга пам’яті, де кожен міг залишити свої слова вдячності. І саме вони — ці рядки, написані від руки, — стали доказом того, що Герої живуть доти, доки живе пам’ять про них у серцях людей та громади.
