В останній травневий день 2016 р. вхід до готелю профспілок у Чернігові, а також усі поверхи, були перекриті міцними охоронцями, що приїхали, за попередньою інформацією, зі столиці. Кажуть, що це службисти охоронної організації «Сварог», яку заснували в Україні люди Медведчука. Усього їх налічувалося приблизно біля 50-ти осіб.
Майже без представників мас-медіа, посланці політичної організації Медведчука «Український вибір» організували у Чернігові сходку, яку назвали конференцією, де професійно розставляли акценти − кого треба із української влади покарати, а кого – милувати, хто є ворог для нації та народу, а хто – друг?
На думку генерал-полковника народного депутата України VIII скликання, заступника голови Всеукраїнського громадського руху «Український вибір» Василя Німченка, сьогодні вороги для народу – це українська влада, навіть більше – договорилися до того, що настав вже час, на їх думку, порушувати кримінальне провадження проти Турчинова, інших членів РНБО та деяких представників Уряду. А рятівники України – це проросійсько-путінський Медведчук зі своїм «Українським вибором». «Ми ж слов`яни, тож навіщо нам війна?! – резонно, здавалось би, на перший погляд, апелював до присутніх генерал від «Українського вибору». Увесь час він розповідав, який позитивний і корисний для України Медведчук, і яка, ну, дуже вже погана влада в Україні: і війну, на їх думку, саме вона, а не Росія, розв'язала, і всі минулі, нинішні й майбутні біди теж від неї.
Образився нардеп у генеральському чині, що його безпосереднього керівника Медведчука кумом Путіна називають. «І що ж тут поганого, що він є кумом? – обурився високий чин із столиці.
Разів двадцять, а, може, й більше Василь Німченко «підстраховувався» Надією Савченко. Стільки їй компліментів та співчувань надавав, що можна подумати – він та його проросійсько-медведчуківська свита – й справді друзі Надії Савченко і вона їм тепер зобов`язана на все життя.
Цікаво, що окрім вже вказаного генерал-полковника, у такий собі чернігівський штаб «Українського вибору» увійшли також деякі й інші офіцери колишніх правоохоронних структур.
Охоронці гуманітарної групи руху «Український вибір»
Під прикриттям благих намірів, дійсно гуманного характеру – визволення з полону українських вояків, представники «Українського вибору» певно мають далекосяжну мету. Це дуже чітко проглядається з годинного виступу Василя Німченка, а також з тих оклично-акцентованих коротеньких виступів, які інші особи – учасники конференції, надавали у вигляді відповідей на окремі репліки патріотів, що змогли прорватися до зали.
Ось так, без інформування органів місцевої влади, у Чернігові створено ще одну громадсько-гуманітарну групу руху «Український вибір» − партійної організації, лідер якої знаходиться у Москві і є, повторюємо, кум ворога України – Путіна.
Який то буде вибір – ми вже знаємо з минувшої діяльності цього політика: якнайглибше втягнути Україну у лоно удаваної «братерської любові» ненажерливого сусіда.
Хоча маска новостворюваних організацій «Українського вибору» виглядає дещо привабливою, якщо брати до уваги завуальовану мету, що характеризується в документі дещо по-іншому. Як зазначається, головна мета українських громадян, що об'єднуються в гуманітарні групи, — прийняти ряд рішень, здатних забезпечити звільнення утримуваних осіб і виконання Мінських угод.
Благородно! Не дарма, після конференції підійшов до мене один із учасників заходу й сказав прямо так: «Родичам, у яких у полоні чоловік або син, не важливо з ким союз заключати: хоча би з чортом, аби тільки звільнити з полону». І це дійсно так. Але ж парадокс у тому, що ворог, який розв`язав війну в Україні і вже загарбав певну територію нашої держави, тепер ніби протягує руку українцям, мовляв, дивіться, які ми добрі – відпускаємо на волю. Але ж «чомусь» проросійський Медведчук та його прибічники зі своїм «вибором» не закликають Росію та Путіна з бойовиками припинити війну в Україні і негайно випустити з в`язниць усіх українських громадян без жодних умов. А робити це в нинішніх умовах зовсім не вигідно. Адже, а це вже стає зрозумілим, питання українських полонених для Росії та її васалів, стає і буде надалі козирним аргументом у вирішенні різних політично-стратегічних цілей не на користь України.
Цікаво, що під час прес-конференції генерал кілька разів підкреслив про необхідність дотримання Мінських угод, але коли один з опонентів зробив закид, що і Москва повинна дотримуватись цих умов, то Михайло Коваленко, кандидат історичних наук, один з координаторів «Українського вибору», чітко підкреслив: «А Росія взагалі не є суб`єктом Мінських угод». Тобто, іншими словами, ця країна-агресор взагалі не відповідає ні за що. А чого б це їй хвилюватися, адже ні вояк її в Україні нема, як вона усіх нас переконує, ані військової техніки теж…Тож, звісно, що й про відповідальність нема чого говорити.
А ще українське суспільство повинно насторожити й назва оцих новостворюваних медведчуківським «Українським вибором» організацій − громадсько-гуманітарні групи. Чи не нагадує вам така назва якихось асоціацій? Адже Росія, яка вже наповнила військовою технікою Схід нашої країни й продовжує це робити й нині, теж гуманітарним конвоєм називає ці стратегічно-військові вантажі.
Конференція, яка відбулась у Чернігові зі створення керівницького штабу так названого громадсько-гуманітарного руху під патронатом путінсько-медведчуківського «Українського вибору» − це своєрідна підготовка більш масштабнішої акції, яка обов’язково буде, якщо українські спецслужби та влада не вживуть потрібних дієвих заходів з нейтралізації ще на початковому етапі політичних спрямувань, які зосереджуються у кремлівському проекті «Український вибір».
Вже після конференції, коли відеокамера була вимкнена, підійшов до мене Михайло Коваленко і промовив (слова подаються з точністю у 100%):
«Ты со своей сворой (показує і проводячи при цьому рукою по стільцях, де тільки що сиділи деякі представники патріотичних організацій) – всего лишь букашки. В этом мире вы ничего не представляете совершенно. Вас мы раздавим, если нужно, за один присест».
Ось так. Для цих осіб, виявляється, одна або кілька звичайних людей – то всього-на-всього комашка, а її, як відомо, можна запросто розчавити, отруїти, вбити, якщо не зупинити їх підступні дії та наміри, а вони якраз такими і є, коли проаналізувати діяльність бодай цих трьох лідерів (генерала Василя Німченка, полковника Валерія Блідара, історика Михайла Коваленка). До того ж, як же тоді цей вислів (про комашок) історика Михайла Коваленка співвідноситься з проголошеною «Українським вибором» гуманітарно-гуманними помислами. Отож вам і вся путінсько-медведчуківська гуманність: на словах та на папері – одне, насправді ж зовсім інше.
PS. Коли журналіст назвав дану конференцію шабашем, то Михайло Коваленко у відповідь, підкреслюючи, запитав його: «А ви хоч знаєте, що таке шабаш? Впевнений, що ні». Спеціально для історика Коваленка зазначаю, що шабаш – це таємне збіговисько нечистої сили. Точнісінько, як у Чернігові відбулося цього разу (тут тобі і таємничість, і суттєва брехня під благими намірами, і посилена у кілька рядів охорона, відсутність будь-кого із представників місцевої влади та ЗМІ), тобто організатори увібрали всі елементи цієї нечистої сили, діяльність якої завдає колосальної шкоди державності та суверенітету України.
Сергій ВІТЕР, спеціально для bilahata.net
