A®MA IL PROSSIMO TUO — ФОТОВИСТАВКА ПРО ВІЙНУ І ВІРУ, яка нині проводиться в Італії.
Назву виставки досить важко перекласти, не втративши її початкового змісту. дослівно — це «Зброя твого ближнього». А якщо видалити літеру r, отримаємо біблійне «Люби ближнього твого». Цю гру слів A®ma/Ama відчули італійські фотографи Роберто та Паоло, які побували на позиції наших військових у районі АТО
Серед 110 фотографій воєнних конфліктів різних років по всьому світу особливе місце займають 15 світлин з епізодами російсько-української війни. Авторами та ініціаторами масштабної експозиції про війну і віру є італійські фотографи Паоло Сіккарді та Роберто Траван, які вже багато років знімають у «гарячих точках» світу
— Назву виставки A®ma il prossimo tuo досить важко перекласти, не втративши її початкового змісту, — пояснює волонтер Наталія Прилуцька, яка з українського боку допомогла європейцям зрозуміти війну на Сході нашої країни. — Та дослівно це — «Зброя твого ближнього». А якщо видалити літеру r — отримаємо біблійне «Люби ближнього твого». Цю гру слів A®ma/Ama відчули Роберто та Паоло, які побували на позиції наших військових у промзоні Авдіївки під час особливо пам’ятного загострення у лютому 2017 року.
Автором усіх 15 фотографій української частини виставки є фотожурналіст Роберто Траван, який працює для італійського видання La Stampa. Саме підтримка цієї популярної щоденної газети сприяла яскравій інформаційній кампанії щодо війни на Сході України в італійському медійному просторі.
— Мене вразило, що нині фото нашого героя можна побачити в усіх куточках Італії — на білбордах, рeкламних щитах, на зупинках, на сторінках газет та журналів. В його обличчя вдивляються тисячі людей на вулицях, у транспорті, в мeрeжі Інтeрнeт, — розповідає Наталія про свої відчуття після відвідин виставки в Турині. — Це фото не може залишити байдужим нікого... Сподіваюся, що люди замисляться, що війна зовсім поруч!
Слід зазначити, що чимало італійців, досі не знають про дії росіян на українському Донбасі. Російська пропаганда робить свою чорну справу і тут. Але не зважаючи на це, за кілька тижнів роботи виставку відвідали тисячі людей. За інформацією на афішах, вона мала тривати до травня, але саме через великий інтерес з боку громадськості її роботу вирішили продовжити до вересня. Згодом організатори виставки планують показати її і в інших італійських містах. За словами Роберта Травана, українські фото становлять одну з найцікавіших частин експозиції для відвідувачів.
— Головна мета виставки — змусити суспільство замислитися про війну як таку, нагадати, що у світі наразі триває чимало збройних конфліктів, — говорить італійський фотограф. — Ці конфлікти не припиняються вже багато років і, мабуть, саме тому стають невидимими для мирних країн. В Європі мало говорять про війну в Україні. Але про війну в Південному Судані, в Нагірному Карабаху, Ізраїлі чи на Балканах також знають небагато. Просто люди живуть іншими проблемами, війни здаються їм далекими.
Наталія Ярмілко
Історію цієї фотографії розповів її автор — італійський фотокореспондент Роберто Траван.
— Це український солдат Сергій, якого я зустрів поблизу Донецька. На цьому фото присутні два фундаментальні елементи виставки — війна і віра. Сергій серед зруйнованої індустріальної будівлі, в руках — автомат, у передній кишені — хрест, який я відразу помітив. Ми бачилися з Сергієм лише кілька секунд, адже це фото робилося під обстрілом.
Ми розбіглися в різні боки, навіть до пуття не познайомившись. За місяць я опублікував це фото у соціальній мережі й, на жаль, отримав сумну звістку від українського колеги-фотографа, який теж працював зі мною на Донбасі, про те, що Сергій загинув. Ця світлина облетіла весь Інтернет.
А кілька тижнів тому мені написала донька Сергія Валерія і попросила надіслати їй усі світлини батька, які я мав. Важко описати, що я відчував тієї миті. Мені здавалося, що я роз’ятрив рану цієї дівчини. Адже ми — фоторепортери — фотографуємо війну і бачимо на цих знімках ту ж таки війну, рідко замислюючись над тим, що поза війною в цих людей є особисте життя, інтереси, почуття...
На жаль, це не єдиний солдат із моїх фото, якого вже немає серед нас. І це непросто.
Р.S. Поховали Сергія Кобченка на Алеї слави героїв АТО центрального цвинтаря м. Канева, що на Черкащині.
Матеріал для публікації у нашому виданні підготовлений Медіа-центром МО України (м.Чернігів)
