Роман Самойленко зі знищеної росіянами Янжулівки почав усе спочатку: сіє гарбузи, будує перепелину ферму.
Янжулівка Семенівської громади Чернігівщини існує лише на картах, фактично ж від колись чималого села на прикордонні з росією, де ще кілька років тому було багато молоді, працювала ферма, а одноосібники займались олійними гарбузами, залишилося кілька хат. Багатодітний батько Роман Самойленко, який до великої війни працював директором ТОВ «Янжулівка», виїхав із села одним з останніх. Свій прихисток знайшов у Клочкові Седнівської громади. Тут разом із дружиною родина Романа відроджує гарбузову справу та міркує над створенням перепелиної ферми.
Рідну Янжулівку Роман Самойленко покинув минулого року, коли жити там стало неможливо. Встиг вивезти майже все необхідне з власного підсобного господарства, залишився лише несправний трактор та деякий реманент – плуг і диски. Дістатись туди наразі нереально. Село вщент зруйноване, від нього залишилося кілька вцілілих хат. Будинок, де мешкав Роман, та хата його батьків знищені росіянами, повертатись немає куди. У ТОВ «Янжулівка» з майна залишилась тільки майстерня та частково ферма – вона бетонна, тож горіти нічому. Корів звідти забрали ще у позаминулому році. Вдалося навіть частково зібрати врожай.
«Минулого року ми намагались заїхати в село, але тільки росіяни бачать, що хтось наближається, одразу починаються обстріли», – каже чоловік.
У Клочкові, де багатодітна родина Самойленків знайшла свій новий дім, Роман зайнявся улюбленою справою – вирощуванням олійного гарбуза.
«Коли працював директором підприємства, то часу особливо на це заняття не було, – пригадує він. – Сіяв 8-10 гектарів гарбуза як додатковий дохід, а зараз це мій основний заробіток».
Роман Самойленко
Із землею в Клочкові допомогли добрі люди, Роман також бере в оренду людські паї та городи. Землі тут переважно піщані, але і в Янжулівці були приблизно такої ж якості, тож розуміння, чого від них очікувати, у аграрія є.
24 травня, як тільки закінчились дощі та відійшли холоди, чоловік узявся за посіви гарбуза. Сіє олійний сорт вітчизняної селекції «Український багатоплідний».
«Ми сіємо гарбуз соняшниковою сівалкою з міжряддям 140 сантиметрів і відстанню між насінинами 30 сантиметрів, – пояснює тонкощі технології гарбузовод. – Це вже другий рік, як засаджую під гарбуз ці землі. На великий врожай не розраховую, бо в минулому році отримав приблизно 400 кілограмів сухого насіння з одного гектара. Мабуть, через особливості погоди було багато пустоцвітів».
У Клочкові переселенець із Семенівщини обробляє 20 гектарів. На життя вистачає.
«Планую розвивати гарбузовий бізнес, – ділиться планами на майбутнє Роман Самойленко. – Минулого року я зробив із нуля подову сушарку для гарбузового насіння, але її потужності замало, тому цьогоріч хочу змайструвати ще одну, щоб процес сушіння йшов швидше. За 12 годин вдавалося висушити близько 350 кілограмів сухого насіння. Сезон через це триває майже місяць».
Друга сушарка, за словами Романа, дозволить удвічі пришвидшити процес збору гарбуза.
Родина переселенців із Семенівщини не хоче обмежуватись лише сезонним заробітком – планують збудувати міні-птахоферму.
«Птахівництво не потребує багато місця, на відміну від тваринництва, і процес вирощування птиці не такий довготривалий, – пояснює свій вибір Роман. – Коли у 2012 році у Янжулівці ми починали заводити велику рогату худобу, то тільки у 2023 році в нас було 400 голів, з яких – до 200 дійного стада. З птахівництвом усе значно простіше».
Роман вже підшукав приміщення для своєї невеликої перепелиної ферми. Допомагає йому з перепелами дружина, яка готує заявку на грант. За грантові кошти родина Самойленків хоче придбати інкубатор та клітки для утримання перепелів.
До речі, Роман постійно підтримує зв’язок із земляками. Каже, що більшість янжулівців осіли в Чернігові, новий прихисток переселенці з прикордонного населеного пункту знайшли в Корюківці та Березному. Далеко від дому ніхто не поїхав. Все ж сподіваються, що повернуться на землю своїх пращурів, вклоняться рідним порогам, відвідають могили родичів і продовжать жити.
Віталій Назаренко
