Фарс виборів чернігівці проігнорували: майже 100 тисяч виборців не пішли голосувати.
І це основний підсумок проміжних виборів депутата парламенту по округу № 205, що включає більшу частину міста. Нагадаю, що вибори тут проводилися через те, що обраний восени по округу Валерій Куліч весною був призначений головою обласної державної адміністрації.
Юридично підсумки такі. В окрузі, де зареєстровано півтораста тисяч виборців, проголосували їх 51,5 тисячі, тобто 35,3%.
До речі, майже протягом усього дня голосування в медіа «крутилася» цифра у 26%. Як воно на вечір «набігло» значно більше, не будемо зараз про це.
Переміг і обраний депутатом Верховної Ради Сергій Березенко, голова Державного управління справами, кандидат від Блоку Петра Порошенка. Він набрав 35,9% голосів виборців, які взяли участь у голосуванні. Другим став Геннадій Корбан (14,76 %) бізнесмен із Дніпропетровська, котрий після Майдану рік був заступником губернатора Дніпропетровщини — мільярдера Ігоря Коломойського, разом з яким чимало зробили для зупинення російської агресії далі по Україні. Між цими двома кандидатами і точилася основна запекла боротьба.
Подальші позиції такі. Володимир Зуб, колишній чернігівець, нині лікар зі Львова, висунутий партією «Самопоміч», — 8,18% голосів. Ігор Андрійченко, чернігівець, від партії «Демократичний альянс», — 7,97%. Микола Звєрєв, голова Чернігівської обласної ради, — 7,54%. Андрій Міщенко, від партії «Свобода», — 6,97%.
Це все суха статистика. Тепер основні суспільні висновки.
Повна немічність так званого громадянського суспільства
При всіх понад 200 партій, велика кількість яких мають структури і в Чернігові, при начебто розмаїтті громадських організацій їх роль була мізерною. На виборах вульгарно зійшлися грубий адміністративний ресурс в особі кандидата Березенка і грубі гроші в особі кандидата Корбана. Ці кандидати просто «задовбали» Чернігів своєю нахрапистою виборчою кампанією.
Торжество беззаконня
Мова не лише про явні огріхи виборчого закону, коли, наприклад, практично мертвим є пункт 14 статті 74 закону, що прямо забороняє вести виборчу агітацію, супроводжуючи її роздачами товарів і послуг (сюди долучаються і всілякі безплатні шоу). Ця норма закону просто топталася, її виставили на посміх. Але мова також і про інше — грубе топтання закону в формі кримінальних діянь. Міліція щось пробувала робити, правда, в останній момент, хоч вибори — це не день голосування, вибори — це вся виборча кампанія. А грізні демарші міністра Авакова пролунали вже на фініші цієї кампанії. Тепер цікаво: чим же завершаться порушені міліцією оті 57 кримінальних справ по чернігівських виборах? Шість із них уже закрито. Але до них варто б додати принаймні кілька гучних скандалів з явним кримінальним присмаком. Хоча б ось ці 4, які набули значного резонансу. Чим завершаться ці історії?
- Брутальне обмалювання стін будівель, офісів у ніч після трансляції на площі фіналу Ліги Європи.
- Відкрите роздавання містом фальшивої «газети» «Наш Чернігів», переповненої всіляким брудом.
- Затримання автомашини зі зброєю, грішми і списками виборців.
- Затримання автомашини з фальшивими печатками дільничних і окружної виборчих комісій.
Ось бодай 4 конкретні скандали, що набули розголосу. Чим завершиться їх розслідування? Прогнозую, що нічим.
Правоохоронні органи і далі воліють не втручатися в політичні ігри, якими є вибори. Міліція ще хоч щось робила, а хто щось чув про реакцію прокуратури і судів? До суду дійшов один позов про підкуп виборців, але судді цього «не помітили», хоч їм прямо на стіл активісти поклали пакети із гречкою, яку відкрито і масово роздавали виборцям.
Розгул демагогії і популізму
Користувачі Інтернету можуть зробити ось що. Відкрийте чернігівські сайти за червень – липень. Ви побачите на них щодня десятки повідомлень про благі діяння або благі обіцянки Березенка і Корбана. За два місяці це складе по кілька сотень. Від Березенка аж кишів адмінресурс, упакований у так звану Раду регіонального розвитку: на сайтах, у ЗМІ, на вуличній рекламі чого тільки не обіцялося і не фіксувалося. Аж до того, що завдяки Березенку запрацювали наші промислові гіганти, які в кризі по 10 – 15 років, або він умовив парламент ухвалити такий-то закон, «умовив», ще навіть не будучи депутатом, а лише пошукачем мандата. І весь цей абсурд подавався виборцям абсолютно серйозно.
У Корбана ще простіше — вульгарні подачки. Починаючи від подачок у прямому розумінні, за якими тисячі чернігівців, доведених життям до злиднів, годинами душилися в чергах, що російські телеканали подавали як голод в Україні. І подачки оптом. Чого варті хоча б ось ці три гучно оповіщені благодіяння, які й по сьогодні ще побачиш по вулицях на білбордах. Усі — під одним гаслом: «Конкретний результат», тобто те, що вже зроблено в період виборчої кампанії. На одному, як «результат», написано: «Відремонтовано 127 під’їздів». На другому — що прокладено 11800 квадратних метрів асфальтованих доріг. На третьому — дієслово відсутнє, просто написано: «429 об’єктів інфраструктури». Але й без дієслова зрозуміло, що не просто обіцяно, а якщо «конкретний результат», то зроблено, тобто це об’єкти, які споруджено, відкрито, введено в експлуатацію.
А тепер просте запитання, яке чернігівці, виборці мали б поставити кандидатові, його штабу. Назвіть конкретно ці 127 відремонтованих під’їздів: вулиця, номер будинку. Назвіть, що й де заасфальтовано. 11800 квадратних метрів — це півтора кілометри асфальтованої дороги з 8-метровою смугою асфальту. Чи хоч розуміє пересічний виборець, на голову якого сипалася ця агітація, скільки коштує бодай 100 метрів асфальтованої дороги? Щодо об’єктів інфраструктури. Конкретно — адреси, назви цих споруджених об’єктів! Адже об’єкти інфраструктури — це школи, лікарні, будинки культури, бібліотеки, врешті водопровідні, каналізаційні мережі і т.д. Чи під таким «об’єктом» ідеться і про намет для продажу морозива або квасу?
Біда в тому, що ці прості запитання нікому було ставити в час виборчої кампанії. Публічно їх можна було б поставити через мас-медіа. Але ось ще один висновок із виборів: убога ситуація з місцевими засобами масової інформації. За великим рахунком, чернігівській пресі, загалом ЗМІ мало б бути соромно за те, чим вони поливали голови співгромадян, земляків ці два місяці. Не просто виборчою агітацією, а часто відвертою демагогією, брехнею. Усе це була оплачена за законом виборча агітація, іноді сором’язливо подана під усілякими рубриками на кшталт «Позиція» або маркована малюсінькими значками, від чого бруд не переставав бути брудом. Але це окрема і сумна тема — мас-медіа у виборчих кампаніях.
Ось таким вийшов цей чернігівський виборчий фарс, за яким спостерігала вся Україна. Фарс із рекордно зареєстрованими 127-а кандидатами, з яких 85 узагалі не мешкають у Чернігові, і цей безробітний (таких було 41) кандидат із якогось села на Одещині чи Харківщині навряд чи показав би Чернігів на карті, а от «балотувався». Охочі можуть знайти на сайті ЦВК повний список цих понад сотні продажних балотантів, цих політичних нулів, з нулями в підсумковому протоколі виборів, котрі продавали своє ім’я для брудних виборчих ігрищ. Але що тут кого соромити в нашому суспільстві?
От такою вийшла ця «розминка» перед загальноукраїнськими місцевими виборами, призначеними на жовтень. Гарна компрометація виборчої демократії і демократії загалом. Що ж, будемо вчитися.
Петро АНТОНЕНКО
