Фанерне виробництво лісової Сахутівки порівняно недавно «прописалося» в одному з сіл Корюківського району на Чернігівщині. Завдяки інвестиційним і організаторським зусиллям литовських підприємців Яни та Сваюнаса Ячунскієне.
І ніби розвиднілося навколишнім селам, що входять до Тютюнницької сільради — Домашлину і тій же Сахутівці, які потерпали від гострої незайнятості населення, особливо молоді.
За лічені місяці роботи в Сахутівці підприємство «ФанераЧернігів» стало добре знаним не лише в районі, а й далеко за його межами, куди воно постачає свою продукцію. І хоча тутешні Корюківський та Холминський лісгоспи по праву є лідерами в деревообробці серед інших лісгоспів Чернігівщини, ще одне деревообробне приватне підприємство, розташоване безпосередньо у селі, виявилося аж ніяк не зайвим для територіальних громад району. Бо, по-перше, воно дало віддаленим селам до восьми десятків робочих місць, по-друге, усвідомлюючи соціальну відповідальність перед жителями сіл, цей, хоча й приватний бізнес налагодив уже тісні шефські контакти зі школами, безвідмовно допомагаючи об'єктам соціальної інфраструктури сіл транспортом, паливом, благодійними коштами.
Такою співдружністю задоволені як жителі сіл, так і депутати місцевих територіальних громад, бо це дозволяє зняти гостроту проблем, найбільш характерних для сіл.
Нещодавно завод «ФанераЧернігів» відвідав начальник Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства Андрій Пивовар. Він цікавився нинішніми обсягами виробництва фанери, перспективою подальшого розвитку. А під час розмови з керівниками підприємства наголосив, що тісна співдружність заводу з державними лісогосподарськими підприємствами має приносити обопільну користь і головне — стати корисною жителям навколишніх сіл, серед яких чимало ветеранів праці, котрі багато літ трудилися в Корюківському та Холминському лісгоспах.
Предметну розмову мав начальник Чернігівського ОУЛМГ і з новообраним головою Тютюнннцької сільської ради Анатолієм Кучеренком. Побувавши в усіх селах, якими має опікуватися Тютюнницька сільська рада і її депутати, Андрій Пивовар наголосив, що деревообробне підприємство в Сахутівці має зрештою стати для сільради надійним джерелом наповнення місцевого бюджету для вирішення внутрігосподарських потреб віддалених сіл.
Яким же сьогодні є підприємство «ФанераЧернігів» і яким воно стане завтра з точки зору засновників і керівників? Про це і піде мова.
— Ми планували за перші чотири — п'ять місяців створити не менше півсотні робочих місць. А може, й більше , — говорять засновники заводу Яна та Сваюнас Ячунскієне. — Та виникла проблема — не вистачає сировини. Можна сказати, основної, а саме берези, яка найкраще підходить для випуску нашої продукції. Все ж намагатимемося до кінця грудня цього року чи з першого кварталу наступного працевлаштувати 100-120 осіб.
— Про подальші перспективи нашого виробництва турбуємося постійно, — продовжує Яна Аркадіївна. — Наприклад, ті ж робочі місця. Щоб їх задіяти, потрібно спочатку навчити тих, хто хоче у нас працювати. Тож і цим займаємося, не припиняючи процес виробництва. Коли проблема з сировиною поліпшиться, у нас з'являться нові спеціалісти — лущильники, пресувальники, заготівельники фанерної деревини, кранівники...
Влітку у нас побували фахівці з деревообробних, фанерних виробництв, меблевих комбінатів зі столиці та Київщини. Знайомилися з виробництвом. Сказали, що у заводу відмінні площі для подальшого розвитку. Та найбільший інтерес до головної продукції — фанери. Прискіпливо оглядали, робили своєрідні випробовування на міцність, щільність, інші показники. І дали високі оцінки. Сказали, що на виробництві дотримуються вимог технології.
А, отже, фанера якісна і конкурентноздатна. Продукція знаходить усе нових і нових споживачів. Більше її надходить до центральної України. Приїздять великі автопоїзди, завантажуються. Фанера не залежується. Частіше її заздалегідь замовляють меблеві комбінати, будівельні фірми, підприємства.
Оскільки завод розташований на периферії, то існувала проблема з підвезенням. Намагалися її розв'язати і вирішили придбати власний автобус. Вже є домовленості — транспорт скоро буде. Працюватиме на дизельному пальному. Вчасно доставлятиме робітників і спеціалістів із Киселівки, Мени, Корюківки, Тютюнниці, Наумівки та інших населених пунктів.
Ще влітку завод добре підготували до холодів. Головний величезний цех опалюється відходами власного виробництва. У подальших планах керівництва — модернізувати підприємство та запустити нові виробничі сектори, які зроблять продукцію ще більш конкурентоздатною на ринках України. А в наступні роки, коли постачання сировини значно поліпшиться, зросте виробництво фанери, виходитимуть і на зовнішні ринки. Поки що ж щомісяця виробляють 250-300 кубометрів фанери. А могли б 600-1000...
Микола ТИЩЕНКО
