Щоб розгледіти та осягнути справжню красу тваринного світу Полісся, нам довелося реально заглибитися в лісову гущавину Чернігівщини.
Тут, в глибинному природному просторі, таїться багато незвіданого...
Можна вважати, що мені з фотографом Миколою Тищенком, пощастило. У цьому ми вдячні директору природничого господарства Михайлові Степановичу Шурі і засновнику цього не маленького за розміром об`єкта Айку Нуріджановичу Памбухчяну.
Зазначу, що спочатку керівники цього господарства не дуже хотіли, аби наші фото-відеокамери відобразили життя диких звірів. Воно й зрозуміло, адже тварини, привезені здалеку, в тому числі і з гірської місцевості, ще тільки почали адаптуватися в тутешніх місцях.
ꟷ Сьогодні ми реально думаємо і плануємо створити на території Чернігівщини природничий об`єкт на кшталт заповідника, куди б могли приїжджати справжні цінителі природи і милуватися моментами природного життя диких мешканців лісу, ꟷ поділився своїми планами Айк Памбухчян.
Але як пояснив Айк Памбухчян, відкривати двері для масового відвідувача ще рано. Багато всякої роботи належить ще зробити, щоб привести в порядок територію в 160 гектарів... І, звичайно, не слід забувати і про безпеку майбутніх відвідувачів. Тому найширший спектр роботи ꟷ ще попереду...
ꟷ Адже звір-то дикий і спробуй вгадати, що в його голові приховано, ꟷ підкреслив директор цього лісового господарства Михайло Шура.
Ідея створення в цій місцевості «звіриного» об'єкта виникла не випадково. Секрет такої затії дуже простий: адже і Айк Памбухчян і Михайло Шура дуже люблять тварин і взагалі природу. Але, як це часто буває, одного бажаного позитиву часом недостатньо. Для реалізації подібних планів необхідні ще й інші якості характеру та можливості. І, на щастя, вони у творців такого парку є. Завдяки цілеспрямованості, наполегливості та, я б навіть сказав, таланту Айка Памбухчяна, і послідовної логічності Михайла Шури, на ста шістдесяти гектарах лісового масиву і заплавних лук створені належні умови для вільного життя і розмноження унікальних для нашої місцевості видів диких тварин і червонокнижних птахів.
Тут, на території Чернігівського Полісся, освоюють нові місця (а деякі з них вже вільно почувають себе, як вдома), коні Пржевальського, європейські олені, муфлони, лані та козулі європейські, лосі, буйволи африканські, шотландські бики й корови, гірські козли, лами...
Приголомшливо спостерігати за звичками диких тварин, адже кожний звір ꟷ неповторний у своїх рухах, вдачах, поглядах… А звички у них ой-ой, які... Коли стоїш і знімаєш на відеокамеру, а африканський здоровила ꟷ чорний буйвол ꟷ важливо так розвертається своїм потужним корпусом і повільно рухається в твій бік, та ще й при цьому нахиляючи голову вниз, а очі витріщає вгору, тут мимоволі швидко сідаєш в машину і гайда звідти... А ще коли ззаду себе ти чуєш голос провідника Михайла Шури: «Швидше в машину!», тут вже й справді не до нехтування обережністю...
Керівники й водночас ініціатори ідеї зі створення «тваринного світу» на Чернігівщині впевнені, що якщо все буде складатися так, як вони задумали, то вже з літа 2021 року в цій місцевості можуть приймати перших відвідувачів. Хоча, до чого це я? Адже перші відвідувачі вже тут тільки що були, і серед них автор цих рядків.
Хочеться вірити, що цей перший наш фото-відео репортаж з цих дивовижних місць чернігівського Полісся ꟷ не останній. Цю впевненість вселяють і підкріплюють реальні справи таких подвижників і небайдужих до оточуючого світу новаторів, як Айк Памбухчян і Михайло Шура, завдяки яким збагачується природа нашого зачарованого і водночас неповторного краю.
Щиро хочеться побажати, щоб в Рік Бика здійснилися плани і бажання цих людей на благо загальної й потрібної справи.
Текст і відео Сергій Кордик
Фото Миколи Тищенка
Схожа публікація: Поліська красуня знайшла спільну мову з шотландським биком
