Вогонь – це вічний рух. У ньому криється якась таємниця, магічна сила.
Днями прийшов з фронту у короткочасну відпустку ‒ захотілося побувати на дачі, адже два роки не був там. Надвечір пішов дощ та й якось прохолодно у будиночку. Тож запалив камін – подумав, окрім тепла, мо’ хоч трохи відійду від війни. Але коли розгорівся вогонь і я дивився на нього, то вийшло навпаки ‒ полум’я врізалося ще більше у недавні події-спогади…
А коли почав вже зігріватися, то потроху згасали і больові почуття цієї страшної війни. Ні, вогонь не спалював тих емоційних спогадів, а лише трохи притупляв і приємно зігрівав. І на якусь мить я подумав: а дійсно ‒ чому вогонь так притягує до себе і старого і малого? Можливо тому, що вогонь – це вічний рух? А, можливо, в ньому криється якась таємниця, магічна сила?
А ще, вогонь ‒ це краса! І вона полягає в тому, що він, вогонь, знищує весь той негатив, що накопичується. А й справді! Якщо виникла проблема ‒ киньте її у вогонь і вона… зникне. А чи зникне?
С.К.
