Дорога – це життя, або латинню – «Via est Vita», і саме це є девізом знаменитого туристичного клубу «Вогнище» з райцентру Куликівки, клубу, якому вже 52 роки і в якому я маю честь майже стільки перебувати.
Але дорога, звісно, не лише для туристів, а справді це життєва необхідність.
Це недавно оновлена дорога в Куликівському районі. На цьому щиті вона значиться, як дорога «Куликівка – Авдіївка – Виблі». Мені, звичайно, приємно, що тут написане моє рідне село Авдіївка. Але це для лаконічності. Насправді ж дорога така: Куликівка – Ковчин – Авдіївка – Горбово – Виблі. І далі з виїздом за пару кілометрів на трасу Чернігів – Ніжин.
Наприкінці вересня тут було зроблено капітальний ремонт дороги на відрізку 5 кілометрів 600 метрів: покладено новий асфальт, добрячим шаром. Тепер дорога, як кажуть в народі, – «хоч боком котись».
Цей щит було встановлено на початку оновленої ділянки, перед Ковчином, а на іншому фото – дорога по селу. Все було зроблено дуже розумно. Адже ці кілометри можна було оновити лише між Куликівкою і Ковчином. Але ж всі машини, що йдуть з райцентру на Ковчин, потім теж їдуть і по селу. То ж в першу чергу покрили новим асфальтом дорогу по самому Ковчину, а це велике село, і це понад 3 кілометри. Плюс кілометр перед Ковчином і кілометр з чимось – за ним, в напрямі Авдіївки, а перед моїм селом дорога й так непогана.
Отже, тепер новою дорогою користуються і сотні жителів Ковчина, і їздять по самому селу не лише на авто, а й мотоциклах, мопедах. Та й на велосипеді, головному транспорті селян, тепер гарно проїхати.
Останнє автор цих рядків добре знає. Адже з самої весни, ось уже півроку, один-два рази на тиждень їжджу велосипедом у свою Авдіївку з Куликівки, де мешкаю. В один бік це майже 15 кілометрів, і тепер у тому числі понад 5 з половиною кілометрів новим асфальтом.
Дорога оновлена в основному з державного бюджету, невелику частину додано з обласного бюджету. А влада району, який 3 роки тому об`єднався в одну Куликівську об`єднану територіальну громаду, готувала й подавала обгрунтування щодо оновлення дороги. Річ у тім, що по ній проходить гарний автобусний маршрут Чернігів-Куликівка, і саме через названі села, з`єднуючи їх з районним і обласним центрами. Це на додачу до звичних маршрутів Чернігів-Куликівка, що йдуть напряму, по трасі на Ніжин і яких досить багато (на Ніжин, Прилуки, Ічню і т. д).
І по маршруту через ці села є аж 5 автобусних рейсів на день. Ось чому оновлення цієї дороги було цілком виправданим. Будуть нові кошти – оновлення дороги продовжиться.
Замовником капремонту виступила обласна державна адміністрація, її управління капітального будівництва. Роботу виконало ТОВ «ШБУ № 14». Виконали швидко і якісно: працювала велика кількість потужної техніки, дорогу оновили за якісь півтора тижні.
Робота виконана за програмою президента України «Велике будівництво».
Прихильники попередньої влади нагадують, що ще кілька років тому, при Порошенку і Гройсману, був створений спеціальний Шляховий фонд, для серйозного оновлення доріг і будівництва нових.
Але у нинішній програмі «Велике будівництво» дороги є лише одною зі складових. За цією ж програмою йде будівництво і реконструкція шкіл, закладів медицини, культури, насамперед у селах, в глибинці.
Шляховий фонд – це добре. От тільки як він використовувався? Мова про величезну корупцію, розслідуванням якої зараз займаються спільно правоохоронні органи України і Польщі. Конкретно – це кримінальні справи проти колишнього керівника Укравтодору Славоміра Новака та його спільників. Він арештований у Варшаві, йому і спільникам в Україні і Польщі пред`явлено звинувачення в корупції в Укравтодорі на мільярди гривень. Новак свого часу був звільнений у Польщі з посади міністра за зловживання і навіть потрапив під суд. Як після цього цей громадянин Польщі, корупціонер і аферист, про що є вже давній вирок польського суду, був призначений у 2016 році керівником нашого відомства Укравтодор, за суттю – міністерства, де в обігу сотні мільярдів гривень бюджетних коштів, – це запитання до попередньої влади.
Але повернімося до місцевих реалій. Селяни нині дякують за оновлену дорогу і говорять, що їм взагалі-то байдуже, хто там президент, хто у владі, аби щоб щось робилося для людей. Особливо для селян, села, яке було в злиднях і пасинках десятки й десятки років.
Петро Антоненко,
редактор газети «Світ-інфо», м.Чернігів.
Фото автора
