NEW — Бадьора пісенька про українських воїнів.
В Україну мальчікі манівцем
Їхали на танчікє з вітерцем,
А на родіну солдата
Вже везе рефрижератор
В штабелі, укладенім фахівцем.
Ідучи у добровольчий батальйон,
Залишив коханій я білий льон:
«Ти розріж його, кохана,
На сорочку вишивану
Та тримай близесенько телефон!»
Щойно зловить кулю ординський пес,
Шлю своїй коханій я есемес.
І на кожну есемеску,
Вишиває мила хрестик,
Щоби окупантисько не воскрес.
А в Роssії звичаї геть прості:
Заривають трактором, без хрестів.
Не плач, Прасков'я, буде Ваньці
Чорний хрест на вишиванці.
Саме так, як Вовка Путлер і хотів.
Знай, міняю я за ріжком ріжок.
Милая кладе за стіжком стіжок.
Доки шле Роssія вату
Буде люба вишивати.
Одягнемо в вишиванки цілий полк.
А відкине лапті кремлівський хам,
Вишиванку сину я передам.
Щоби змалечку у тата
Вчився бити окупанта
Нам на щастя і на горе ворогам!
Дуй давай додому, в город Лєнінград,
Ти мені не брат, і я тобі не брат,
Ти прийшов до мене в хату,
Сієш горе, вражий кате,
Все це вам повернеться та й в тисячу крат.
Думаєш, що ми тут хлопці всі прості?
Віриш, що патрони наші холості?
Ну то спробуй, курвин сину,
Чим стрічає Україна
Твій номер шістнадцятий на хресті.
