Систему охорони здоров'я Україна успадкувала від Радянського Союзу і штучними методами зберігала всі ці роки. Псевдоефективність та псевдобезкоштовність – два стовпи на яких донині стоїть українська медицина. Вона є абсолютно непристосованою до нових соціальних і економічних реалій.
Протягом десятків років працювала система, коли пацієнтові доводилося доплачувати, а часто і оплачувати цілком за послуги, які надавалися лікарями, не дивлячись на те, що на медицину із державного бюджету виділялося мільярдні бюджети. Так, у 2015 р. ця сума становила 57 млрд грн, а в 2016-му — 56 млрд грн.
Не дивлячись на це більшість лікарів мають мізерні заробітні плати, які регулюються тарифною державною сіткою. Так, наприклад, після змін до законодавства на початку 2017 року, заробітна плата лікаря із десятирічним стажем розраховувалась за формулою «мінімальна зарплата + 10% за стаж». Чи може людина якісно виконувати свою роботу, якщо її праця так мізерно оцінюється? Ця проблема породжує ряд інших, характерних українській медицині.
Черги, допомога лише за пропискою, паперові історії хвороб та ще багато іншого – те, від чого покликана позбавити реформа медичної системи.
