Коли народжується дитина, ти почуваєшся наче поет, навіть якщо ним не був ніколи. До тебе всі телефонують, вітають наче після закінчення школи.
Ти говориш про підгузки і різні кофтинки, але не забуваєш про нові почуття дитинки. Ти можеш всплакнути, а можеш напитись. Дитиною ти тільки з коханою будеш ділитись. Ти любитимеш дитину до кінця своїх років, а от дитина буде відповідати взаємністю — миром на мир.
І навіть якщо син чи дочка покинуть тебе і заберуть здоров'я і безсонні ночки, ти все одно будеш пам`ятати день коли вони народилися, і такими тендітними, беззахисними очима на тебе дивилися.
Ти любитимеш дитину навіть якщо вона не права, Бо це твоя рідна кровинка і в ній частинка твого життя...
Роман Гончарук
Комментирование закрыто