Мешканці сіл на Чернігівщині пригадують, як за часів Леоніда Кучми за 1 кг живої ваги великої рогатої худоби давали 13 грн. Також існували дотаційні виплати: від 1,30 грн до 1,70 грн. На сьогодні закупівля живої ваги – 25 грн, а дотації – жодної.
− Але давайте порівняємо: колись, при Кучмі, курс долара становив 5 гривень, а тепер – 23 гривні, − ділиться наболілим Олександр Огій із Талалаївки. – Тож як і за що вижити сьогодні селянинові? Робочі місця – відсутні, молодим людям в селі залишилося хіба що пиячити… Держава остаточно не думає сьогодні про село. І якщо так й далі справи підуть, то нас очікує катастрофа.
Стосовно компенсацій, то ще навесні Уряд заявив, що виплати коштів за утримання великої рогатої худоби господарствам населення будуть розпочаті з 1 червня. Однак владні рішення, як бачимо, допоки залишаються обіцянками. Процес щодо запровадження виплати спеціальної бюджетної дотації фізичним особам за утримання ними молодняку великої рогатої худоби затягнувся, і, схоже, надовго.
Пояснюють це тим, що не виконана одна з головних але обов’язкових умов для такої виплати − проведення ідентифікації худоби у господарствах населення. Таку процедуру в кожному господарстві повинні були зробити місцеві ветеринарні служби й при чому безкоштовно, тобто власники худоби за це не повинні нічого платити.
Нагадаємо, що згідно урядових намірів, спеціальна бюджетна дотація повинна виплачуватися за утримання молодняку ВРХ, який на момент подання фізичним особами відповідних документів у перший раз досяг певного віку у розмірі: за молодняк ВРХ 3-5 міс. – 250 грн/голову, за молодняк 6-8 міс. – 500 грн/голову, за молодняк 9-11 міс. (включно) – 750 грн/голову. У подальшому спеціальна бюджетна дотація повинна виплачуватися фізичним особам за збереження молодняку ВРХ у розмірі 250 грн за кожні наступні три місяці його утримання до досягнення 11 міс.
Реальність сьогодні така, що ще не здійснене повністю формування реєстрів фізичних осіб для нарахування дотації, яка повинна здійснюватися сільськими, селищними, міськими чи районними у містах радами відповідно до документів, поданих громадянами. І це, до речі, друга обов’язкова передумова щодо компенсаційних виплат.
Таким чином, виходить, як завжди. Проголосили про добрі наміри, але реалізуватися вони не можуть через певну кількість обставин. А селянинові від таких різних аргументів-обміркувань не легше.
− Таке відчуття, що сьогодні навмисно влада не хоче вирішувати проблеми села, − вголос розмірковує Володимир Івко, голова Ніжинської районної організації «Українського об’єднання патріотів – УКРОП». – Все пущено на самотьок, ніби люди самі повинні у всьому розібратися. Колись у людей позабирали землю і понастроювали колгоспів, згодом вивели всіх із цих колективних товариств і заявили про те, що люди можуть не лише працювати на землі, а й бути її власником. Однак видали спочатку сертифікати, а потім – земельні акти, але ж селянин насправді так і не став господарем «своєї» землі. А якщо додати ще й «молочно-цінові» проблеми, то таке відчуття, що чи то влада, чи ті, хто керує цією владою, навмисно знищує селянство, аби потім за безцінь скупити землю. Інакше яким чином можна аргументувати справжнє знищення селянства? Принаймні, такі передумови створили.
Справді кажуть: село існує, допоки є на селі годувальниця – корова. Але при нинішній ситуації щось схоже на зворотне.
Тож чому ми так живемо? – запитують сьогодні селяни і тут же надають самі собі висновок: тому, що не стали господарями на селі.
Сергій Вітер