Хотіли б ви зробити різдвяну обрядову ляльку своїми руками? Тоді ласкаво просимо до Ніжинської міської центральної бібліотеки.
Саме тут, у відділі абонементу, провела майстер-клас по виготовленню різдвяної обрядової ляльки-мотанки «Коза» Гузь Ірина Володимирівна, вчитель трудового навча ння ЗОШ№6. Традиційно «Коза» символізує багатство, урожай. Ляльку «Козу» робили на святки, коли відбувався перехід до Нового року. Вона «допомогала» здійснювати бажання. Коза-створіння веселе й безтурботне. Тому її вважали оберегом гарного настрою в родині. Якщо до оселі на святки завітає «Коза», то Новий рік буде веселим і радісним.
«Де коза ходить, там жито родить.
Де коза хвостом, там жито кущем.
Де коза туп-туп, там жита сім куп.
Де коза рогом, там жито стогом».
Отже, кізонька-годувальниця є важливим атрибутом духовної культури українців. «Кози-то чортові вівці», -казали колись в народі. І подоба у них, як у чорта: роги, борода. Тільки хвіст маленький, бо після створіння Богом кози чорт схопив її за хвіст та майже відірвав його. Тому в стайнях, щоб відьма не вкрала молоко у корови, а дідько не мучив коней, тримали цапа або козу.
Ляльку-мотанку «Коза» роблять із різних матеріалів: з текстилю, шпагату, соломи. Техніка виконання не складна. Спочатку, з відрізків шпагату, під керівниц твом Ірини Володимирівни ми плетемо дві косиці різної довжини, фіксуємо їх ниткою. Викладаємо вісімкою вуха і овалом-роги. Тепер робимо голову: скла даємо навпіл нарізаний шпагат, фіксуємо його червоною ниткою і робимо мор дочку, перемотуючи верхню частину шпагатом. Вставляємо конструкцію «роги й вуха» і знов перемотуємо шпагатом. «Коза» отримує шию. Тепер підставляє мо «ручки» та фіксуємо під ними фігуру шпагатом. Можна приклеїти тваринці очі для виразності «обличчя». А потім одягаємо «Козу» у спідницю та фарту шок. Чим яскравіше, тим краще. Можна зробити для неї жилетку або плаття, поясок, намисто з бісеру. Наклеїти на одяг підковку, бусинки. Зазвичай «Козу» розміщували на почесному місті, щоб господарі частіше її бачили та заряджа лися позитивною енергією. Тому що «Коза»-символ веселощів, оптимізму.
Існує таке новорічне фольклорне явище, як «водіння Кози». Ця найдавніша різдвяна містерія збереглася до наших днів. Коза-постать, яка сприяє врожаю, добробуту. Обряд відбувається на свято Маланки /Щедрий вечір/ та Василя /старий Новий рік/, 13-14 січня. В давні часи «Козу» водили тільки хлопці. Роль буцливої тварини виконував малий хлопець, зодягнутий у вивернутий кожух з прилаштованими рогами. У цій театралізованій виставі «Коза» була ще й сим волом воскресіння предків. Вона вмирала та оживала. Саме завдячуючи «Козі» всі веселилися від душі. Вітаючи господарів зі святами, ряджені розігрували гумористичні сценки «сварки діда і баби», «доїння кози», «продаж кози на ярмарку», її «вбивство та лікування». На роги «Кози» іноді чіпляли дзвіночки та уквітчували їх кольоровими стрічками.
«Кізонько-лебідонько, стань на порозі
На одній нозі, -ввійдеш до хати,
Будемо скакати…
Гоцки, гоцки!»
Ушановували ряжених парубків з «Козою» пирогами та ковбасами.
Спробуйте і ви прикрасити житло надійним різдвяним оберегом ляльки-мотанки «Коза», на щастя та добробут: «Хай в нас і в вас все буде гаразд!»
Налія Старінко, бібліотекар Ніжинської ЦБС
