Нещодавно випадково в букіністичному магазині вгледів книгу «І.Сталін. Питання ленінізму» (рік видання – 1938). І треба ж так статися, що розгорнув, фрагмент тексту якої мені видався актуальним. Сьогодні цікаво подивитись на деякі особливості, що мають «спільність» з тим найжахливішим періодом, в якому опинилась колись і Україна.
Буваючи у відрядженнях, пересвідчуєшся, що в більшості господарств їх керівники тримають у засіках пшеничне і кукурудзяне зерно, гречку, насіння соняшнику тощо, чекаючи на прийнятні закупівельні ціни – вищі за нинішні. І в тих же селах багато хто до сталінських часів апелює: мовляв, був би зараз порядок у державі. Але, прочитавши деякі роботи Сталіна у цій же книзі, яку все ж таки придбав, не порадив би прибічникам і симпатикам тодішнього режиму опинитися у вирі тих років.
«Не закривайте свою увагу турботою про фонди і запаси всякого роду, — зазначає Сталін у своїй промові на об'єднаному пленумі ЦК і ЦКК ВКП (б) 11 січня 1933 р. («Про роботу в селі»), — не відволікайтесь від головного завдання, розверніть хлібозаготівлі з перших же днів зібрання і форсуйте їх, бо перша заповідь – виконати план заготівель, друга заповідь – засипка зерна, і лише після виконання цих умов можете починати і розгортати колгоспну торгівлю хлібом».
У цій роботі, даючи оцінку роботі на селі у 1932 р., «вождь усіх народів» підтверджує, що «врожай у нас був в цьому році не гірший, а кращий, ніж в попередньому році, за винятком 5-ти районів Півночі та Сходу СРСР».
Це ще раз підтверджує, що голод в Україні був штучно створений. А причину нестачі хліба в державі Сталін називає лише одну: «Наші товариші на місцях не змогли оцінити нової обстановки на селі з оголошення колгоспної торгівлі хлібом» (саме тоді вперше спробували ввести в практику дві ціни на хліб — державну і ринкову). І далі розмірковує Сталін: «Селянин прикинув так: оголошена колгоспна торгівля хлібом, легалізована ринкова ціна, отже, я можу за ту кількість хліба отримати більше, аніж при здачі державі, якщо я не дурень, я повинен хліб приховати, здавати його державі менше…, виручити більше за ту ж кількість проданого хліба».
Керманич радянської імперії роз’яснює причину цього явища: «Замість того, щоб підганяти хлібозаготівлі, стали підганяти створення усіляких фондів…». Оце так! Виявляється, навіть тоді були спроби створення перших фондових структур.
У своєму виступі на партійному пленумі Сталін такі дії заготівельників та самих колгоспників називає не як-небудь, а ЗЛОЧИННИМИ, основними ознаками яких є «саботаж і шкідництво». А за злочин, як відомо, відповідали не тільки обмеженням свободи, а здоров’ям і життям.
Сталін бачить «вихід» із тієї обстановки, що склалась: «Політвідділи МТС і радгоспів є одним з тих вирішальних засобів, за допомогою яких можна буде усунути ті недоліки в найкоротший термін».
Яким чином це відбувалось – ми всі знаємо. А тому, з наведенням порядку зараз у країні, не вдатися б до повторення тих жахіть… Необхідні корінні зміни на селі. Та чи знайдеться справжній державник, який би зробив це?
Сергій ПРАВДЮК, спеціально для газети «Біла хата»
