Біле — це щастя, біле — це радість,
Чорне — то смуток, чорне — то заздрість,
Що було чорним, те стало білим,
Було огидним — стало нам милим.
Роки минають, спливають ери, були генсеки, з’явились мери,
Люди змінились — нові обличчя,
Чорне і біле — два протиріччя.
Чорне і біле — вілли будують,
Чорне і біле — нас вже не чують.
Землі гектари у них безмежні,
І від народу вже незалежні.
Люди ледь зводять кінці з кінцями.
Де ж депутати? Вони не з нами.
Хто на Мальдивах, хто на Маямі,
Народ бідніє в кредитній ямі.
Нас обікрали, нас обідрали.
Де ж той «добробут», що обіцяли?
Нам обіцяли житло «доступне»,
Усе підкупне, усе підступне.
Чорне і біле, дурню цяцянки,
Нам всім набридли їх обіцянки.
А на дорозі — джипи-убивці,
Людей збивають всіх на зупинці.
Ними кермують п’яні мажори,
Батьки їм гроші кладуть в «офшори».
Чорне і біле, тіней химери,
Метал весь тягнуть з дач мародери.
Чорне і біле, плаче й сміється,
Була б людина — стаття знайдеться.
Чорне і біле виб’ють зізнання.
Чорне і біле, де ж покарання?
Біле сумує, чорне сміється,
Їм все пробачать, усе минеться.
Знов у «спільноти» беруть кредити,
Усе розтягнуть, де правду діти?
Народу скажуть ще потерпіти.
Чорне і біле, що ж переможе?
Знайти нам правду хто допоможе?
Лариса ЖОЛОБЕЦЬКА, м. Чернігів. Фото Валерія Шайгородського (Чернігів)
