14-15 вересня 2015 року в місті Щорс кафедрою філософії та соціально-гуманітарних дисциплін Чернігівського національного технологічного університету було проведено громадське опитування мешканців, з метою вивчення питання щодо перейменування міста.
Підґрунтям для цього стало, по-перше, ганебне звернення депутатів Щорської районної ради до колег у Верховну Раду, в якому вони просять вилучити місто Щорс Чернігівської області з переліку населених пунктів України, які підлягають перейменуванню, і, по-друге, нещодавня заява по чернігівському телебаченню «Дитинець» Григорія Скидана (до речі, він автор звернення) про те, що Микола Олександрович Щорс, свого часу, був – «патріотом нашої Батьківщини» і тому він особисто, і мешканці м. Щорса виступають проти перейменування. Розібратися в цьому непростому питанні вирішила автор цього листа.
Для опитування були розроблені анкети, в яких респондентам необхідно було відповісти на такі запитання:
- Стать
- Вік
- Що Вам відомо про М. Щорса?
- Ваше ставлення щодо перейменування міста. Обґрунтуйте свою відповідь.
В опитуванні взяли участь 300 мешканців м. Щорса. За результатами громадського опитування 60% респондентів нічого не знають про Миколу Щорса, на честь якого назване їхнє рідне місто, але категорично проти того, щоб його перейменовували. Обґрунтування своєї громадянської позиції були різними, але вразило на кшталт: «Щорс є Щорс», «я народився в Щорсі і хочу померти в Щорсі», «мені не подобається Сновськ». Наймасовішою причиною відмови від перейменування стало побоювання фінансових труднощів, які на думку респондентів, виникнуть після перейменування назв вулиць і міста.
Активно підтримують процес перейменування міста 35% респондентів. Цифри не втішні, звичайно, що хотілося б і більше…... Саме завдяки таким людям, у яких є чітка громадянська позиція, Україна свого часу відновила свою незалежність. І на сьогоднішній день для всіх українців, в умовах військової агресії з боку Російської Федерації, завданням номер один залишається зберегти самостійність, незалежність своєї Батьківщини.
І 5% респондентів, на жаль, виявились абсолютно аморфними щодо вирішення даного питання і відповіли, що їм все одно, яка назва буде у їхнього міста і вулиць. А все одно не має бути для тих, хто хоче, щоб в країні настав мир, країна стала на шлях стабільного економічного розвитку. Не хлібом єдиним живе людина, як кажуть в народі. Ідеологія – це частина патріотичного виховання. Нам довгий час розповідали, що Щорс це справжній герой. Але настав час розвінчання міфів радянської історіографії. Завдяки зняття грифу секретності з багатьох архівних документів, у істориків з’явилась можливість говорити правду. А Григорію Скидану хочеться побажати: «йдіть в архіви, читайте документи і не обманюйте народ!»
Висновки напрошуються самі по собі. Населення виявилося недостатньо проінформованим у багатьох питаннях. Насамперед, щодо постаті Миколи Щорса та його ролі в історії України. По-друге, населення необізнане щодо шляхів, джерел і ресурсів фінансування процесу перейменування міста і вулиць. Розпочнемо з останнього. Ілюстративним і одночасно інформативним матеріалом з даного питання є інфографіка, яка розроблена Українським інститутом національної пам’яті.
Головне, що мають знати і пам’ятати мешканці, у яких змінюється назва вулиці або міста, що всі документи залишаються чинними – безстроково. Єдиний випадок, коли людям необхідно буде їх змінювати – це у випадку, коли хтось виявить бажання подарувати, продати або залишити в спадщину частку своєї квартири чи будинок. Тоді в документах буде написана нова назва об’єкту. Але навіть якби назва вулиці або міста і не змінювалась, то людина, яка оформлює цей правочин, все одно мала б піти до нотаріуса, мала б заплатити за його послуги та установлений відповідний державний збір (державне мито, внесок, передбачений законом). Зміна назви вулиці на розмір цих платежів жодним чином не впливатиме.
Для громадян, які живуть на вулиці, назву якої змінять, це не коштуватиме нічого. Переписування документів про реєстрацію місця проживання (прописку) безкоштовне. Більше того, це не зобов'язують робити одразу. Те саме стосується юридичних осіб. Вони не мусять терміново вносити зміни в свої установчі документи. Головна витрата – виготовлення нових табличок на будинки, вказівники та дорожні знаки. Проте їх і так міняють планово, бо вони або зношуються, або їх крадуть чи нищать. На це завжди закладалися кошти в місцевий бюджет.
21 травня 2015 року в Україні вступили в дію закони про декомунізацію. Втілення їх у життя означає, що Україна, нарешті, безповоротно пориває з болючим радянським тоталітарним минулим. Мапа країни буде позбавлена тоталітарної символіки у назвах та пам’ятниках, а доступ до документів про репресії та злочини проти людства і людяності буде повністю відкрито. Нарешті ми засудили зло. Дали правдиву оцінку радянському минулому. Зробили свій вибір на користь демократії, розвитку правової країни. Про це заявили політично і юридично. Маємо тепер чітку державну позицію. Ці закони дуже важливі для формування національної пам'яті, зміцнення ідентичності українців. У геополітичному плані Україна вибрала шлях на Захід.
Прикро і боляче було слухати місцевих жителів, які розказували, що Микола Щорс – це «хороша людина», «патріот Батьківщини», боровся за незалежність. Але постає питання – за незалежність якої держави? Чи ми й досі себе ідентифікуємо з Радянським Союзом? Невже мало крові пролили наші предки, виборюючи для нас незалежність і самостійність? Я теж народилася і виросла в місті Щорс. Тут пройшли мої дитячі і юнацькі роки. Тут й досі мій батьківський дім, в якому мене завжди чекає мама і брат з родиною. Роки, які я прожила в Щорсі були найкращими в моєму житті. І мені не все одно, як моє місто має називатися. Я особисто підтримую ініціативу щодо повернення історичної назви міста – Сновськ. Я за те, щоб відійти від будь-якого культу особи. І я не бажаю, щоб місто, в якому я народилась, було назване на честь ката українців. Микола Щорс ніколи, до речі, як і Володимир Ульянов (Ленін) не були «За» Україну, а навпаки, засуджували і всіляко боролися проти будь-яких проявів самостійницького, незалежного руху. Постать Щорса в історії України, на мою думку, однозначна. Без будь-якої заангажованості можна зазначити, що Микола Щорс – активний учасник війни проти української національної держави у 1918 – 1919 рр. а його підлеглі жорстоко знущалися над українськими військовополоненими полоненими і творили насильства над мирним населенням зайнятих районів.
Висновки робити Вам, шановні мешканці, славного містечка! Я сподіваюсь на те, що в кінцевому результаті правда і добро переможе. Як кажуть в народі: «це не їх вина, це їх біда!» І депутати Щорської районної ради надовго запам’ятають 4 вересня 2015 року, коли вони підготували безславне, ганебне звернення, за яке, сподіваюсь, їм буде соромно не одне десятиліття!
Слава Україні!
Олена Герасименко,
кандидат історичних наук, доцент філософії та соціально-гуманітарних дисциплін Чернігівського національного технологічного університету
