Спільно з істориками скласти перелік вулиць Чернігова та інших об'єктів історико-культурної спадщини, які названі на честь російських діячів, і запропонувати альтернативні назви. Таке доручення отримало міське управління культури.
Про це розповів секретар міськради Олександр Ломако. За його словами, надалі мають створити комісію, що розгляне цей перелік і ухвалюватиме рішення про можливе перейменування.
Чернігівський історик Сергій Леп’явко (на першому фото) говорить: дискусія щодо перейменування комуністичних назв вулиць і тих, які стосувались російських діячів, топонімічних назв та Другої світової війни, у міській профільній комісії була ще кілька років тому. Питання знову підняли після того, як Росія розпочала повномасштабну війну проти України.
«В принципі, обговорювали, що це неминуче. В якій це формі могло б статися, звичайно, кілька років тому ми не знали. А зараз – черговий поштовх, коли очевидно і для мене однозначно, що це повинно відбутися. Тобто нас чекає оцей етап ще – перейменування вулиць, зняття пам‘ятників і стел. Інша річ, що це треба робити спокійно, культурно».
На його думку, після повномасштабного вторгнення Росії в Україну не місце в центрі Чернігова і бюсту Пушкіна. На валу його встановили у 1900 році за гроші містян.
«У другій половині ХІХ сторіччя в Російській імперії існував культ Пушкіна, і, само собою, він досягнув і Чернігова. І тому невипадково у 1900 році спорудили пам’ятник йому. Ініціатором спорудження був губернатор Євген Андрієвський. Гроші на пам’ятник збирали серед чернігівців», – розповідає Сергій Леп’явко.
Він пропонує перенести бюст до Художнього музею імені Галагана, де його як музейний експонат зможуть побачити всі охочі.
«Щоб зрозуміти, що Пушкін є представником не просто російської культури, а Російської імперії, варто почитати лише один його вірш „Клеветникам России“. Вірш було написано в 1831 році, коли російські війська взяли Варшаву, і західні країни тоді пригрозили Росії санкціями. Як писав Пушкін «анафемой». І він пояснює, чому Росія це робить. В нього у вірші згадуються такі терміни як „русское море“ – все повинно злитися в „русское море“. Пише, що „вы грозите нам издалека“, але спробуйте це зробити насправді, тому що „русский штык всех победит“, і так далі. Сам Пушкін був російським шовіністом і абсолютно неприхованим», – розповів Леп'явко.
Історик вважає, що проблема з пам’ятником Пушкіну та сама, що і з пам’ятниками іншим діячам російської культури, політикам, вченим, чиї імена згадуються на території України. І це стосується не лише пам’ятників та стел, а й вулиць.
«Ми повинні розуміти дуже просту річ. Зараз Росія ворог України не на 10, не на 20, а на всі 100 відсотків. І хороший Пушкін чи поганий – це символ Росії. Хороший Толстой чи поганий – це один із символів Росії. І виникає ось таке загальне питання: чи повинні в Україні бути символи Росії? Слідуючи ось цій жорсткій, дуже жорстокій логіці війни – все, що пов’язане з Росією в Україні, повинно бути знищене. І до цієї логіки привела сама Росія. В Україні були різні події, але пам’ятник Пушкіна всі ці події перестояв. Але сьогодні зовсім інша ситуація. І от виключно за цієї ситуації власне перший і основний аргумент, чому це все треба виводити, чому всього цього не повинно в Україні існувати».