Я пишу эти строки в час тяжелейших испытаний для украинского народа, когда решается судьба вашей многострадальной страны. Аннексировав Крым, российский имперский монстр не успокоился, а продолжает, жадно облизываясь, смотреть на юго-восток Украины.

Якщо штаби Національного супротиву на громадських засадах у регіонах здебільшого були сформовані проти внутрішнього суперника — вже колишньої влади і головним чином подолання внутрішніх протиріч, то нові вимоги часу потребують інших підходів, які б могли бути ефективним інструментом у мінімізації зовнішніх загроз.

Під такими гаслами 13 квітня в центрі Чернігова відбулось Народне Віче «Ні — російській окупації», яке розпочалося зі спільного виконання гімну України. Учасники заходу виступали проти кремлівсько-путінської агресії, брехливої російської пропаганди, за єдність нашої Батьківщини.

За «Лист із Росії» (вірш «Українським патріотам»), опублікованому в нашому тижневику 13 березня (№11) та на сайті «Білої хати», проти автора Олександра Бившева на його Батьківщині розпочалось цькування в місцевій пресі та переслідування російською прокуратурою. Свідчення цьому — новий лист Олександра з документальним підтвердженням.

Воскресни, моя Україно! Живою з пожарищ постань! Нехай у минуле відлинуть нуртовища бунтів, повстань…

Мамо, не плач. Я повернусь весною. У шибкою пташкою вдарюсь Твою. Прийду на світанні в садок із росою, А може, дощем на поріг упаду.

Українці довго чекали золотого яєчка, що їм хтось принесе. Вірили довго. Дуже довго. Нарешті при здобутті Незалежності довгоочікувана віра (так усім здавалося тоді) мільйонів українців реалізовувалася в практичну площину. Але не так сталося, як думалося…

Здравствуйте! Мне как гражданину России стыдно за свою страну, совершившую очередное преступление — аннексию Крыма. После событий августа 2008 года, когда российское руководство лишило суверенную Грузию трети её законной территории, это уже второе вооружённое вторжение России в независимое государство в 21 веке. Позор России, которая ведёт сейчас себя как международный террорист!

«Хіба це напад?» — каже Путін. — Без пострілів хіба війна? Я ощасливлю народ Криму, Я щастя дам йому сповна...» За Крим Хрущову ми віддали Частину нашої землі.

Поделюсь фактами, которые видела сама. 9 марта в Луганске пьяная толпа пророссийских активистов (3 тыс. примерно) разогнала мирный митинг у памятника Шевченко. Семьи, женщины и дети бежали, падали, вставали и снова бежали. Дети плакали, женщины рыдали. Флажки падали из рук детей, шарики летали...

Здравствуйте! В связи с последними событиями в Крыму, который преступное руководство России аннексировало путём вооружённой агрессии под предлогом «защиты» русскоязычного населения полуострова, я написал стихотворение, которое хочу предложить вашему вниманию. Дай вам Бог твёрдости духа и сил выдержать очередное испытание в своей истории! Слава Украине!