Хобі — це така штука, яка може наповнити життя змістом, подарувати щастя, натовп друзів, зробити мільйонером, і одночасно тут криється загроза для міжособистісних стосунків. Днями почула чергову історію про те, як хобі стало причиною розлучення.
- Читати далі -Який двір — такий тин, який батько ? такий син
На суді вона довела, що невістка — погана мати. Дитя кинула заради коханця! Олег покрутився якийсь час у селі та й поїхав на заробітки до Росії. Залишилась Поля з бабусею… Читайте далі ? в бувальщині.
- Читати далі -Свій хрест вона покірно несе сама
Перший вересневий день. У лісосмузі попід білокорими ще зеленими березами у прижухлій траві, присипаній золотими червінцями зрідка опалого листя, невисока кругленька жіночка старанно зрізує гриби й обережно складає їх у чималу сумку.
- Читати далі -Примарне кохання. Життєва сповідь
Вона сиділа на стільці біля столу і до болю стискала в обох руках дві речі, які саме в цю хвилину мають врятувати її від пекучого душевного болю. В одній руці тримала мобільний телефон, який так уперто не хотів дзвонити, а в іншій — білесенькі, вологі від поту пігулки, які ще впертіше, ніж телефон, не хотіли […]
- Читати далі -Ємуранчик і Дружбан. Про вірну дружбу собаки і його господаря
Пес врятував хлопця. Коли йому притисло бетонною глибою руку й не було можливості її звільнити, то за наказом юнака пес перегриз оту, як мовиться, останню жилу, зализав рану…
- Читати далі -Скільки житиму — стільки любитиму
Алла втретє збирається заміж. У сорок чотири роки. Подруги обережно запитують «Чи не боїшся? Адже стільки разів обпікалась з тими замужками». Добре, що діти не питають подібного, ставляться до матері з розумінням. А що там боятися? Це ж як в анекдоті: перший раз страшно, а потім – як по маслу. Бог дав життя для любові, […]
- Читати далі -Лихо пережите змалечку. Відверта сповідь «неучасника» війни
Можна лише уявити, що пережила ця маленька, кволого здоров’я жінка…, а вдома, за 12 км звідси, у холодній кімнаті сидять біля віконця її маленькі діти і дружно ревуть: «Ма-м-о-о-о…»…
- Читати далі -Як циганка передбачала, так і сталося
Одного разу я роздивлялась начиння маленької дерев’яної скриньки моєї тітоньки Дарини (на жаль, вже покійної). Чого там тільки не було! Ґудзики, стрічки, кольорові нитки, намистинки, гачки, шпильки, клаптики тканин і... багато чого іншого.
- Читати далі -Повернення з того світу. В українському селі на Чернігівщині живуть американці
В українському селі на Чернігівщині живуть американці з російським прізвищем. Село це Журавка у Варвинському районі. Американцями ж Харитонових називають. Чому? Бо Микола Харитонов народився в Перу, а його брат Олександр — в Аргентині…
- Читати далі -Добрі люди. Записки роззяви
Учора мені вчергове повернули гаманець. Знайшла його, повернула (з усім «безцінним» вмістом) працівниця Чернігівського обласного палацу дітей та юнацтва. Мою пропозицію надати їй грошову винагороду жінка відхилила, сказавши, що їй чужого не треба.
- Читати далі -Собака Дашка, кицька Ляля і баба Галя. Зворушлива бувальщина
Слухаючи цю мудру, 92-річну добру душею жінку, я зрозуміла, що все своє життя вона живе за правилом: якщо зможеш – допоможи хоч одній живій душі. Можливо, саме в цьому криється секрет її довголіття: думати не лише про себе, бути потрібним не лише собі. Це зрозуміла я, слухаючи зворушливу історію про її вірних друзів, братів наших […]
- Читати далі -Солдати чернігівцям: «Тікайте, бо тут буде дуже великий бій»
У вересні 1941 року німці увійшли в Чернігів. Коли німці заходили, наші солдати сказали: «Тікайте, бо тут буде дуже великий бій». За Чернігів билися 8 днів, а багато людей повтікали в села Брусилів, Лопатин, Терехівку, що неподалік обласного центру…
- Читати далі -Вишні для доні. Правдива історія про кохання без кордонів
Як тільки вродять вишні в садку, так і згадує Луша свого Малхаса, як називав її солодкою ягідкою, як вони того літа годували одне одного вишнями, набравши їх повні жмені. Сік аж тік по бороді й щоках. Та такими солодкими вишні були тоді їй, а мо’, то так солодко було від обіймів та поцілунків гарячих...
- Читати далі -Його тіло роз’їдали черви…
Коли розв'язали ганчірку на передпліччі, що закривала рану від мінометної кулі на тілі Георгія, виявилося, що там повзали великі черви… Його зігрівала лише потерта солдатська шинель та нижня сорочка з відрізаним на пораненій руці рукавом. Довкола вповалку у неопалюваному цегляному приміщенні лежали люди.
- Читати далі -У минулому житті вона була лелекою...
Є в Бахмацькому районі на Чернігівщині село Рубанка. А в нім живе цікава людина. Це неповторна Лінда Іванівна Максимчук. Її місцеві жителі називають лелечою мамою. Чому? А тому, що вона до безтями любить лелек, а вони її. Так вже, мабуть, заведено в природі, що хтось кимось опікується, що між істотами часом виникають дуже цікаві стосунки.
- Читати далі -Березненський гранчак, Або Чим займалися наші предки?
Кілька десятиліть тому українцям забороняли смалити свиней у своєму господарстві, Люди смалили крадучись, ховаючись від злих очей та агентів... Традиційно наші селяни займались садівництвом. Тепер українські сади занедбані, втрачені сорти народної селекції, а тому в продажу з’явились затруєні закордонні плоди невідповідної харчової цінності...
- Читати далі -Покаяння грішника
Травневе надвечір’я. Набережна в місті. Сонце поволі спустилось до обрію. Його останні промені золотять дрібні хвильки на поверхні ріки. То там, то тут на мерехтливій воді видніються білі вітрильники. Гострокрилі ластівки невтомно ширяють низько над землею. Справа від парапету розливає п’янкі пахощі високий і пишний кущ білого бузку.
- Читати далі -Шкільна доля
Вальс шкільний — незабутній, найкращий, прощальний, Твої звуки легкі, проводжають мене. Вальс шкільний — ти для учнів у школі останній, Він в майбутнє життя, нашу долю несе... Цікава бувальщина
- Читати далі -Людська пам’ять. Бувальщина
Світлій пам’яті мого двоюрідного брата, товариша, натхненника Леоніда Ілліча Сала та його матері Марії Савівни. На жаль, я не пам’ятаю, коли познайомився зі своїм двоюрідним братом Леонідом, але здається, що ми були пов’язані дружбою із дня нашого народження.
- Читати далі -Погляд із життя. Нелюбима жінка
Міська маршрутка. У салоні в одного з пасажирів років 50-ти дзвонить мобільний телефон. — Алло! Навіщо ти дзвониш? Я ж тобі сказав, що сьогодні зайнятий! Звільнюся — подзвоню! Не телефонуй мені більше! — різко «скидає» він слухавку і роздратовано пояснює сусідові: «Ось нав'язалася на мою голову!»
- Читати далі -
