Я і мої подруги Ліда та Люба ходили клас у 6–7-ий. Нам уже хотілося ходити в клуб, клеїтися до старших дівчат, навчитися танцювати. Старші хлопці грали на гармошці, а дівчата танцювали польку, краков’як...
- Читати далі -На своїй Батьківщині вони – зрадники чужої
З вересня минулого року родина Скидан з двома донечками була вимушена тікати зі свого рідного міста Амвросіївка на Донеччині. І не лише тому, що місто зайняли «деенерівці» і там стало небезпечно жити, а й через свою проукраїнську позицію, яку Юля з Олексієм ніколи не приховували… З 21 листопада сім`я проживає у Корюківці.
- Читати далі -«Я стояв по горло в могилі. Але виліз», — мешканець Семенівки
45-річний Юрій Меркула з міста Семенівка повернувся до життя після страшного падіння з висоти. Високий худий чоловік (зріст метр 87, вага під 70 кілограмів) – відомий на всю Семенівку і район верхолаз. Офіційно він працює оператором газової котельні. Висота – його стихія і спосіб приробітку.
- Читати далі -Помирає село, залишається в серці пам'ять, але надія не вмирає
Щоразу, під’їжджаючи до села, в голові вирують рядки з пісні: «І хлібом, і цвітом, і прадідом-дідом гріє душу село, моє рідне село». Недарма автор пісні обрав такі рядки для порівняння, щоб краще підкреслити саме нашу прив’язаність до своїх пращурів. Пам'ять про рідних, які пішли у небуття, якраз і тримає той невидимий зв'язок з минулим, з рідною землею, […]
- Читати далі -Ревізор виявив порушення, тож його запроторили «в дурку»
Радянська мафія від Чернігова до Кремля, або Правдива історія про те, як Іван Кирилович під час ревізії виявив порушення, а його за відстоювання справедливих принципів кинули до «психушки».
- Читати далі -Як редактор чернігівської газети власноруч розповсюджував свою газету
Редакції «Білої хати» стало відомо, що у свій час ініціатор виходу у світ та перший головний редактор чернігівської газети «Сіверщина» Петро Антоненко носив на своїх плечах перші друковані примірники сіверянського часопису.
- Читати далі -«Не вбивай мене, мамо!» Таке життя
…І знову вона летіла в якомусь дивному темному лабіринті, і не було йому ані кінця, ані краю. Їй було нічим дихати — щось важке здавило груди; вона судомно ковтала залишки повітря…
- Читати далі -Як мавпа викрала паспорт і не тільки його
Ця потішна історія трапилася у віддаленому 1989-му році в сонячній Абхазії. Після Чорнобиля хлопців з брудної області відвозили на оздоровлення до моря. Мене направили керуючою такої групи діток в Гагри.
- Читати далі -Секрет діда Олекси. Бувальщина
Уїдливе вуличне прізвизько Резік приліпилось до діда Олексія, мов непроханий кусючий ґедзь у Петрівку. Може через те, що завзятий мисливець ще до війни на полюванні часто «промазував», стріляючи зі своєї старої, допотопної берданки. А купити нову двоствольну рушницю не було статків...
- Читати далі -Українець по прізвищу — «хохол» по натурі
Наприкінці минулого літа зустрів знайомого. Колишній секретар компартії одного із районів нашої області. Зупинився, привітався за руку... Що сталося? Розговорилися. Се та те. Я примітив в його очах пожвавлення. Нарешті він не втримався: «А ти тоді вгадав, що син мого приятеля збанкрутує через два роки. Так і сталося».
- Читати далі -Я хочу вам розповісти. З армійського життя
Мої університети. Чергова й цікава історія про Радянську Армію з «людським обличчям» Анатолія ПОКРИШНЯ з Чернігова.
- Читати далі -Соняшник із Криму, або Щастя у кожного своє
Чи ж насправді вона його кохала? Хто зна? Однак воду поварити вміла. Чи скаже щось хлопець не так, чи ще через якусь дрібницю, красуня вмить надувала губки, розверталась на всі сто вісімдесят градусів і йшла собі геть, гордовито задравши свого чепурненького носика. А він – слідом, мало не кланяється, щоб пробачила, не завжди і розуміючи, […]
- Читати далі -Сьогодення. Загублені в чернігівських лісах
Село Тонка. Вулиця Тонка. Будинок № 1. Все. Більше будинків у селі немає. А єдина жителька цього села на Менщині — Тетяна Антонівна Силка... По правді кажучи, ми в це село потрапили випадково — заблукали на шляхах Менського району.
- Читати далі -Ах, ти – совіцька курва!?
Ще й сьогодні спадкоємці чиновників і наглядачів Союзу-ГУЛАГу не визнають вояків УПА істинними борцями за незалежну Україну… Не залишається іншого виходу, як взяти в руки батоги, вила, ломи та всім миром, громадою очистити Вітчизну від сатанисько-путінського духу.
- Читати далі -Прогноз погоди і… КПРС
Не одного разу я чув від діда і матері, що зернові потрібно убрати до Спаса, картоплю — до Другої Пречисти, а все інше — до Покрови. На мої запитання (чого до Покрови ?) завжди чув — бо так говорили старі люди.
- Читати далі -Розлучні хобі. Реальні випадки з життя
Хобі — це така штука, яка може наповнити життя змістом, подарувати щастя, натовп друзів, зробити мільйонером, і одночасно тут криється загроза для міжособистісних стосунків. Днями почула чергову історію про те, як хобі стало причиною розлучення.
- Читати далі -Який двір — такий тин, який батько ? такий син
На суді вона довела, що невістка — погана мати. Дитя кинула заради коханця! Олег покрутився якийсь час у селі та й поїхав на заробітки до Росії. Залишилась Поля з бабусею… Читайте далі ? в бувальщині.
- Читати далі -Свій хрест вона покірно несе сама
Перший вересневий день. У лісосмузі попід білокорими ще зеленими березами у прижухлій траві, присипаній золотими червінцями зрідка опалого листя, невисока кругленька жіночка старанно зрізує гриби й обережно складає їх у чималу сумку.
- Читати далі -Примарне кохання. Життєва сповідь
Вона сиділа на стільці біля столу і до болю стискала в обох руках дві речі, які саме в цю хвилину мають врятувати її від пекучого душевного болю. В одній руці тримала мобільний телефон, який так уперто не хотів дзвонити, а в іншій — білесенькі, вологі від поту пігулки, які ще впертіше, ніж телефон, не хотіли […]
- Читати далі -Ємуранчик і Дружбан. Про вірну дружбу собаки і його господаря
Пес врятував хлопця. Коли йому притисло бетонною глибою руку й не було можливості її звільнити, то за наказом юнака пес перегриз оту, як мовиться, останню жилу, зализав рану…
- Читати далі -
