Коли Олег Ляшко навчався ще в інтернаті, він викрав у гаманці своєї вчительки один рубль. Про це відомий політик, лідер Радикальної партії розповів 5 лютого в ефірі телепрограми «Шустер LIVE». Відповідаючи на звинувачення нардепа Сергія Лещенка Олег Ляшко заявив, що його хочуть дискредитувати справами 25-річної давності, і розповів, що йому соромно за деякі вчинки, які […]
- Читать далее -Читаючи «Кобзаря» серце стискалося від болю...
Частіше за все людина починає замислюватися про те, чим є її життя, коли за плечима вже багато прожитих років. Усі важливі події, дорогі люди, мрії, що здійснилися, та такі, що вже ніколи не стануть реальністю, — все це становить життєвий досвід людини. З нього вона робить певні висновки та навчає своїх дітей. *** Тихий вересневий вечір […]
- Читать далее -Баба Галя тягне тачку. Житейське
Бабі Галі — за 70, а значить, восьмий десяток. Бабі Галі сидіти б удома, гуляти з онуками, в’язати їм шкарпетки, дивитися телевізор. Не кажучи вже про закордонні мандри, що не про нас, — то американки, німкені чи француженки у свої далеко за 70 чи й 80 мотаються туристами по світу, дивитися Велику Китайську стіну чи […]
- Читать далее -Бахмач Пасажирський — про вокзал, що на Чернігівщині
Кость Москалець: «Істину можна порівняти з цибулею — оскільки вона добра і примушує людей плакати».
- Читать далее -Голова сільради переспав з дружиною односельця
Лютий 1933-го: типові радянські будні. Як комуністи та комсомольці воювали зі своїм власним народом. Хроніки війни більшовиків з українським народом на Чернігівщині.
- Читать далее -Як помстилися старому малиновим варенням
Кажуть, що вогонь кохання гасне тоді, коли на ньому починають варити борщ. Але цей вислів ніяк не стосується молодої пари, про яку піде мова, бо їхнє кохання не згасне ні за яких обставин.
- Читать далее -Як я редьку продавав у Прилуках
Не з вигаданого. У нас в Прилуках на кустівцях, як тільки сніг з землі, люди сіють редьку. Потім, як виросте, продають її на базарі або возять в Москву. От в один вихідний я з сусідом Василем відвезли редьку на базар. Жінки торгують, а ми прогулюємося, балеємся пивком з рибкою, чи ще чимось другим покріпче.
- Читать далее -Скільки коштує жінка?
А справді, скільки коштує жінка? А чи не дивне питання? Головне — незвичне. Та ще й як на нього подивитися. Наші жінки гарні, милі, працьовиті, все встигають і вдома, і на роботі, а до всього цього вони ще й стильні, бо за модою слідкують.
- Читать далее -О, юність, юність! А чи була ти взагалі?
Я і мої подруги Ліда та Люба ходили клас у 6–7-ий. Нам уже хотілося ходити в клуб, клеїтися до старших дівчат, навчитися танцювати. Старші хлопці грали на гармошці, а дівчата танцювали польку, краков’як...
- Читать далее -На своїй Батьківщині вони – зрадники чужої
З вересня минулого року родина Скидан з двома донечками була вимушена тікати зі свого рідного міста Амвросіївка на Донеччині. І не лише тому, що місто зайняли «деенерівці» і там стало небезпечно жити, а й через свою проукраїнську позицію, яку Юля з Олексієм ніколи не приховували… З 21 листопада сім`я проживає у Корюківці.
- Читать далее -«Я стояв по горло в могилі. Але виліз», — мешканець Семенівки
45-річний Юрій Меркула з міста Семенівка повернувся до життя після страшного падіння з висоти. Високий худий чоловік (зріст метр 87, вага під 70 кілограмів) – відомий на всю Семенівку і район верхолаз. Офіційно він працює оператором газової котельні. Висота – його стихія і спосіб приробітку.
- Читать далее -Помирає село, залишається в серці пам'ять, але надія не вмирає
Щоразу, під’їжджаючи до села, в голові вирують рядки з пісні: «І хлібом, і цвітом, і прадідом-дідом гріє душу село, моє рідне село». Недарма автор пісні обрав такі рядки для порівняння, щоб краще підкреслити саме нашу прив’язаність до своїх пращурів. Пам'ять про рідних, які пішли у небуття, якраз і тримає той невидимий зв'язок з минулим, з рідною землею, […]
- Читать далее -Ревізор виявив порушення, тож його запроторили «в дурку»
Радянська мафія від Чернігова до Кремля, або Правдива історія про те, як Іван Кирилович під час ревізії виявив порушення, а його за відстоювання справедливих принципів кинули до «психушки».
- Читать далее -Як редактор чернігівської газети власноруч розповсюджував свою газету
Редакції «Білої хати» стало відомо, що у свій час ініціатор виходу у світ та перший головний редактор чернігівської газети «Сіверщина» Петро Антоненко носив на своїх плечах перші друковані примірники сіверянського часопису.
- Читать далее -«Не вбивай мене, мамо!» Таке життя
…І знову вона летіла в якомусь дивному темному лабіринті, і не було йому ані кінця, ані краю. Їй було нічим дихати — щось важке здавило груди; вона судомно ковтала залишки повітря…
- Читать далее -Як мавпа викрала паспорт і не тільки його
Ця потішна історія трапилася у віддаленому 1989-му році в сонячній Абхазії. Після Чорнобиля хлопців з брудної області відвозили на оздоровлення до моря. Мене направили керуючою такої групи діток в Гагри.
- Читать далее -Секрет діда Олекси. Бувальщина
Уїдливе вуличне прізвизько Резік приліпилось до діда Олексія, мов непроханий кусючий ґедзь у Петрівку. Може через те, що завзятий мисливець ще до війни на полюванні часто «промазував», стріляючи зі своєї старої, допотопної берданки. А купити нову двоствольну рушницю не було статків...
- Читать далее -Українець по прізвищу — «хохол» по натурі
Наприкінці минулого літа зустрів знайомого. Колишній секретар компартії одного із районів нашої області. Зупинився, привітався за руку... Що сталося? Розговорилися. Се та те. Я примітив в його очах пожвавлення. Нарешті він не втримався: «А ти тоді вгадав, що син мого приятеля збанкрутує через два роки. Так і сталося».
- Читать далее -Я хочу вам розповісти. З армійського життя
Мої університети. Чергова й цікава історія про Радянську Армію з «людським обличчям» Анатолія ПОКРИШНЯ з Чернігова.
- Читать далее -Соняшник із Криму, або Щастя у кожного своє
Чи ж насправді вона його кохала? Хто зна? Однак воду поварити вміла. Чи скаже щось хлопець не так, чи ще через якусь дрібницю, красуня вмить надувала губки, розверталась на всі сто вісімдесят градусів і йшла собі геть, гордовито задравши свого чепурненького носика. А він – слідом, мало не кланяється, щоб пробачила, не завжди і розуміючи, […]
- Читать далее -
