Наші люди не вміють відпочивати: на дачу приходять, щоб таки працювати. Гудуть бензопили, гупають молотки, а жінки займають характерну позу — обличчям до грядки, середньою точкою — до неба. Одну роботу заміняють іншою. Це відпочинок? Та ще й зі своїми гіпертоніями, радикулітами, варикозами. З дачі приїздять втомлені — абсурд. Відпочили, називається.
- Читати далі -Сирітська доля чернігівського підлітка
Дмитрові лише чотирнадцять років, але можна дати всі сімнадцять. Внутрішній його стан, судження, розмови також не характерні для підлітка. Не знаю – це добре для нього чи ні. При спілкуванні зі мною хлопець тримається теж по-чоловічому, хоча в очах — щось невимовлене й сумне.
- Читати далі -Побіжно. Доброта посіється — доброта пожнеться
Це сталося у райцентрі моєї юності Варві на поминальному тижні. До могили моїх батьків, спираючись на два костури, підійшла жінка. Вклонилася, перехрестилася і поволі попрямувала далі. Я спершу не впізнав її. Та за якусь хвилину пам’ять не лише відновила ім’я Ольги, що мешкає на сусідній із моєю вулиці,
- Читати далі -Сьома чакра
Обожнюю вечірнє метро. А ще краще — нічне. У ньому — інші персонажі. Вони вже не поспішають нікуди. Вуха більшості надійно заліплені навушниками. Але всі — такі симпатичні, ошатні, добре і модно вдягнені. Ось увійшли дві дівчини років двадцяти, сіли поруч зі мною, переглянулися без слів, синхронно дістали мобільні телефони, пробігли по кнопках різнобарвним акриловим […]
- Читати далі -
