Обожнюю вечірнє метро. А ще краще — нічне. У ньому — інші персонажі. Вони вже не поспішають нікуди. Вуха більшості надійно заліплені навушниками. Але всі — такі симпатичні, ошатні, добре і модно вдягнені. Ось увійшли дві дівчини років двадцяти, сіли поруч зі мною, переглянулися без слів, синхронно дістали мобільні телефони, пробігли по кнопках різнобарвним акриловим […]
- Читати далі -