Цей броньований автомобіль годі шукати у каталогах військової техніки. Модель поки що представлена в єдиному екземплярі. Броньовик стоїть на озброєнні у 25 окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь». А виготовлений він у звичайному гаражі руками народних умільців.
Механіки-волонтери розробили на базі шасі старого ГАЗ-66 цілком функціональний бронеавтомобіль, котрий здатний перевозити десант і легкі вантажі. Капотний броньовик прекрасно зарекомендував себе на фронті й не раз рятував бійцям життя. На ньому «русичі» одними з останніх покидали Дебальцево, нині ж б’ють ворога в районі Світлодарської дуги. За час війни не лише українські бійці встигли оцінити якості бронемашини. Побачивши авто, американські спеціалісти були вражені його характеристиками. Не повірили, що виготовлений у кустарних умовах «Малюк» здатен на те, що і їхні уславлені «Хамери». А, можливо, і на більше…
Боєць 25-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь», що входить до складу 54 бригади ЗСУ, демонструє вм’ятину від снайперської кулі.
«Це нас намагалися прошити, коли ми покидали Дебальцево, – каже боєць на ім’я Зураб. – Тоді «Сабадаш» багатьом врятував життя».
«Сабадашем» бронеавтомобіль бійці назвали на честь загиблого побратима сержанта Андрія Сабадаша. Механіки ж, які сконструювали кустарне диво військової техніки, білою фарбою вишкребли на капоті слово «Малюк». Відтак, автомобіль має два імені.
«А чому Зураб? – запитую. – Це позивний?».
«Ні! Мене так звати. Я родом із Ташкента, узбек за національністю. 30 років уже як живу в Борисполі, – пояснює боєць. – Мене мобілізували у 2014 році. Відтоді я підрозділ не покидаю. Буду тут до переможного кінця!».
Маневрова вантажівка від найменшого гвинтика зроблена руками селян з Тарасівки, що під Києвом.
«Малюк» у своєму броньованому камуфляжі з’явився на світ завдяки інженерній кмітливості, дизайнерській автовинахідливості та вмілим золотим рукам п’ятьох вправних сільських майстрів. Як кажуть в народі, модель «пан сам склепав» творили з нуля. Майстрам стали у пригоді матеріали з металобрухту, люди приносили колеса, об’ємні залізяччя від авто, а сама конструкція вибудовувалася на базі легендарного двотонника 60-90-х років трудяги «ГАЗ-66», який призначений для руху в складних дорожніх умовах.
Як пояснює комбат «Київської Русі» Євген Лавров, ніяких креслень у місцевих умільців не було. Вони зібралися і вдома кожен намалював такий броньовик, який хотів. Потім конструктори зіставили те, що накидали, і виробили спільний проект.
«Малюк» отримав відкидний броньований капот, що забезпечує легкий доступ до двигуна. А ось капсулу для екіпажу виготовили максимально міцну, зі спеціальної броні. В машині навіть вікна броньовані.
«Ця бронекапсула витримує не тільки обстріл зі стрілецької зброї, а й підрив гранати», – каже комбат.
Важлива особливість військового народного автомобіля – збалансоване розташування центру ваги і компактність за рахунок кабіни над двигуном.
«Машина дуже маневрова і прохідна, – пояснює «русич». – Вона здатна виконувати будь-які бойові завдання».
На відміну від важкої військової техніки, броньований «Малюк» призначений для ведення бойових дій в умовах населених пунктів, у тому числі й великих міст. Це забезпечує легкість управління та високу маневреність бронемашини. Потужну вогневу міць гарантує крупнокаліберний кулемет КПВТ, установлений на даху автомобіля.
Важко повірити в те, що броньовик зібрали в кустарних умовах, та ще й за два місяці. Не повірили цьому і американці, які після обкатки вантажівки були вражені її маневреністю та швидкістю. У «Малюка» один недолік – він любить «поїсти».
«Двигун працює на бензині, – розповідає Євген Лавров. – Витрати пального – 35-40 літрів на 100 кілометрів. Не мало, але ж він і не зовсім легкий», – усміхається командир «русичів».
Зовні «Малюк» нагадує російський Урал-Тайфун в мініатюрі, але багато рішень тут явно народилося під час робіт. На переконання військових, поява такого броньовика дає чіткий сигнал українському ВПК про те, що ідею використовувати в якості шасі ГАЗ-66 ще рано відкидати. Армійські «шишиги» зі складів ще можуть послужити українській армії.
Віталій НАЗАРЕНКО, фото автора. «Чернігівщина»
