Спекотного літа-2019 пожежні команди понад місяць їздили на палаючі торфовища, як на роботу. Ледве загасили! Проблем можна було б уникнути, якби землі, які агрокомпанія взяла в оренду, використовували за їх призначенням. Частина пайовиків, у яких закінчуються договори оренди, не планують їх продовжувати з агрохолдингом, а пожежники постійно просять представників компанії навести лад із землями.
Довірились Карасику, а його прибрали
На початку «нульових» в Оленівку, яка ще в колгоспні часи славилася на всю Чернігівщину багатотисячними поголів’ями ВРХ та овечок, зайшов крупний агрохолдинг зі шведськими інвестиціями – «Агрорегіон». Житель Оленівки Петро Ручка пригадує, як у відносно недалекому 2008-му році він підписував договір оренди з компанією, яка обіцяла не лише розвивати рослинництво, а й відроджувати занепале тваринництво. Всі умови для цього в Оленівці були, найголовніша з яких – сіножаті, прекрасна кормова база, якої б вистачило не на одну тисячу поголів’я. Колишній колгоспник влаштувався в «Агрорегіон» інженером і добре знав голову правління – відомого на всю країну земляка з Козелеччини, Героя України, заслуженого працівника сільського господарства, політика та екс-міністра АПК Юрія Карасика.
«Юрій Михайлович коли заходив до нас, то мав наміри відродити занепалу тваринницьку галузь, – каже Петро Петрович. – Почав відновлювати ферму, і навіть коли грянула криза, заспокоював нас, мовляв, вистоїмо, бо в нас буде худоба. Але з часом у нього виник конфлікт із інвесторами «Агрорегіону», хлів розібрали, а Карасика звільнили з посади голови правління. Певний час тут навіть якийсь швед управляв».
Відтоді про тваринництво в Оленівці більше не згадували. Але, Бог із нею, тією худобою, адже право вирішувати, як господарювати і чим займатись, завжди залишається за власниками. А от дотримуватись умов договору – це вже обов’язок орендаря.
«Землю здавали чистою, а зараз там непролазні хащі»
«Коли ми здавали свої сіножаті, то всі сторони підписували акт прийому-передачі. Так от: у ньому чорним по білому було написано, що ці землі ми здаємо в оренду без чагарників і дерев, – каже Петро Ручка. – Зараз же я на свій сінокіс зайти не можу, все поросло верболозами».
Староста Оленівського старостату Володимир Кривець – теж пайовик «Агрорегіону». Володимир Васильович незадоволений тим, як агрокомпанія веде справи. Каже, що цього року в нього закінчується договір оренди, і він не планує його продовжувати. Причина та ж сама: його пай запустили і він заріс верболозами. Втім, не лише це турбує керівника села.
«Ці паї одразу не були вписані в договори оренди, а зараз на них вже є договори, – пояснює причину невдоволення староста. – А зроблено це для того, щоб ніхто туди не зайшов. Тобто наші паї орендар закріпив за собою документально, але добавки до паю у грошовому еквіваленті люди не відчули. Колись хоч по 30 кілограмів зерна видавали, а зараз нікому нічого не дають. Те, що вони роблять, називається «не собі, не людям».
Як староста Володимир Кривець має постійну замороку з підпалами занехаяних сінокосів. Адже суха трава згорає моментально, а до села від «галів» не так вже й далеко.
За три години вигоріло 150 гектарів
Нарікають на небезпечне сусідство і місцеві лісівники.
Так, лісівник дочірнього підприємства «Борзнарайагроліс» КП «Чернігівоблагроліс» Михайло Кваша через пожежу, яка прийшла з «галів», у березні цього року втратив два з половиною гектари молодого лісу.
«Горить там постійно, – бідкається Михайло Миколайович. – За якихось три години згоріло 150 гектарів пасовища. Це добре, що вологи вистачає, а, пригадую, як влітку 2019-го року горіли торфовища. Десять пожежних «МАНів» їздили сюди кожен день цілий місяць і ледве загасили».
«При колгоспі тут ніколи і нічого не горіло, бо не було чому, – каже колишній інженер «Агрорегіону» Петро Ручка. – Ми утримували близько 4 тисяч голів худоби і 17 тисяч голів овечок. На цих землях завжди заготовляли сіно, ще й людям давали по 40 соток для власних потреб».
У Петра Петровича цього року також закінчується договір оренди. Продовжувати він його не збирається і каже, що віддасть землю тому, хто буде тут випасати худобу чи заготовляти сіно. Начебто охочі зайнятись тваринництвом в цій окрузі є. Заразом пайовик вимагатиме у агрокомпанії повернути йому його сінокоси у тому вигляді, в якому брали в оренду – згідно з актом прийому-передачі.
Більше тисячі гектарів заростають порослю, а могли б годувати корів
Староста Володимир Кривець уточнює, що таких «галів» поблизу Оленівки більше однієї тисячі гектарів. Переконує, що вони непридатні для обробітку, а от для тваринництва – так.
«У 2017 році сюди на комунальні землі заходили інвестори, які викупили на аукціоні 320 гектарів цих же «галів». Не знаю, чим вони керувались, – може, побачили по карті гарний шматок, але в наш бюджет зайшло півтора мільйони гривень. Хлопці «набили» земельний банк, а коли приїхали і подивились, то побачили, що заїхати з обробітком туди нереально, там стояла вода, – пригадує староста. – Три роки вони почекали і відмовились від цих земель. Хто туди не заїжджав, ніхто не затримувався, бо це – заливні луки».
Щоправда, з кожним роком прекрасні луги перетворюються у хащі. Прикинувши на око, селяни кажуть, що у верболозах вже більша половина їхніх земель, які вони віддавали чистими.
Володимир Кривець як представник влади на місцях збирається звернутися до керівництва агрокомпанії з тим, щоб вони привели в порядок землі оленівців. У свою чергу рятувальники та лісівники в очікуванні небувалої літньої спеки тримають напоготові брандспойти.
Віталій Назаренко, фото автора
