У скроні – дірка.
На грудях – бірка.
Їх підписали,
Щоб розпізнали.
А того' – в спину…
Чий же ти, сину?
Хіба таку ти
Хотів Вкраїну?
Стільки народу!..
Площа Свободи?
Ми – незалежні?
…Біль тут безмежний.
Шпиталь в Соборі.
Вкраїна в горі.
Замість любові –
«Тут забір крові».
І калатають
Серця і дзвони:
— Ти записався
В «Сам'оборону»?
Не обминула
Снайперська куля,
Вскочила в груди.
…Хіба ж то люди?
Звірячий «Беркут»,
Бандитська влада.
…І сніг червоний
На барикадах.
Синів і до'чок
Отут — в рядочок…
Ой, хто ж вам, діти,
Закриє очі?
Ви всі — Герої!
Весніє небо,
А над Майданом –
Сотий молебень.
У морі квітів
Вам би радіти,
Жити й кохати…
…Зчорніла мати.
Суворий батько
Сльозину витер.
…Жовто-блакитно
Голосить вітер.
А з піднебесся
Матінкам лине:
— Ми – за Вкраїну…
За Ук-ра-ї-і-і…
Ганна ПОНОМАРЕНКО, фармацевт, пенсіонерка, с. Наумівка, Корюківського району, Чернігівської обл.
