Поезія Миколи Будлянського «Пізня ожина» — це не просто рядки, що стали піснею. Це сповідь зрілого серця, яке пройшло крізь роки, втрати й радощі, але зберегло в собі невгасимий вогонь першого кохання.
У вірші звучить мотив завершення: «Відспівали мої солов’ї, відлюбили жінки іскристі». Це образи минулого, що вже відцвіли, як весняні сади. Та водночас у душі поета живе щось незнищенне — «та, яку звав Весна». Вона не зів’яла, не розсипалася намистом, а залишилася зоряним світлом, що то спалахує в шибці, то нагадує про себе вночі й удень.
Микола Будлянський говорить про «вічну Жінку», яка є не конкретною постаттю, а символом чистоти й непорочності юності. Це образ Кохання Першого — того, що не старіє, не втрачає сили навіть серед життєвих падінь і звершень. Саме воно стає духовним джерелом, яке повертає людину до юності, до світу, де «усе непорочно, чисте».
Музичність вірша відчутна в кожному рядку: слова «бігли по хвилях струн», перетворюючись на намисто, яке розсипається, але не зникає. Навіть коли «солов’їна спіткнулась пісня», у серці ще «бродить вином ожина пізня». Це метафора зрілого почуття, яке вже не таке палке й безтурботне, як у юності, але має глибину, терпкість і силу витримки.
Таким чином, як на мене, «Пізня ожина» — це поетичний гімн пам’яті й першому коханню, що не підвладне часу. Воно живе в людині, як пізня ягода, що зберігає солодкість навіть після осінніх дощів. І саме ця пам’ять робить життя повним, бо в ній — і юність, і зрілість, і вічна весна душі.
Насолоджувався поезією Сергій Кордик
Микола Будлянський «Пізня ожина»
Відспівали мої солов’ї,
Відлюбили жінки іскристі.
І палкі почуття мої
Всі розсипалися намистом
По літах, по ночах і снах,
По стежках, по дорогах, росах…
Тільки та, яку звав Весна
Невідквітла в мені і досі.
То зорею, бува, зійде,
То промінчиком зблисне в шибці.
Зізнаюся вночі і вдень
У коханні цій вічній Жінці.
І щасливим вертаюсь в юнь,
Де усе непорочно, чисте.
Слова бігли по хвилях струн
І в’язалися у намисто.
Ось розсипалось вщерть воно,
Солов’їна спіткнулась пісня.
Але бродить іще вином
В моїм серці ожина пізня.
Не одцвів і не одцвіту
На дорогах падінь і звершень,
Доки Жінку кохаю ту
На імення Кохання Перше.
22.09.2023р.
