Український гетьман (1750—1764 рр.) Кирило Розумовський відомий не лише як державний діяч і реформатор, а й як людина глибокої освіченості та широкого кола інтересів.
За своє життя він зібрав велику приватну бібліотеку, яка, на жаль, збереглася лише частково. Відсутність каталогів чи детальних описів цієї збірки значно ускладнює її реконструкцію. Однак окремі згадки в архівних документах, епістолярній спадщині та спогадах дають змогу хоча б частково відтворити величний масштаб книжкових уподобань гетьмана Кирила Розумовського.
Варто зазначити, що український гетьман мав ще й великий вплив на розвиток книгодруківництва, зокрема, через систему передплати видань. Зазначена практика була доволі популярною в другій половині XVIII ст. Історик О. Самарін зазначає, що Кирило Розумовський був передплатником низки видань, включаючи «Журнал про землеволодіння», «Допитливий художник…» тощо. Однак окремої уваги заслуговує той факт, що у 1756 р. український гетьман допоміг виходу в світ книги, яка здійснила революцію в педагогічному світі.
Мадам де Бомон – французька письменниця, педагогиня, яка відома зараз завдяки твору «Красуня й чудовисько», але в другій половині XVIII cт. стала популярною завдяки твору під назвою «Magasin des Enfants ou Dialogues d'une sage gouvernante avec ses eleves de la premier distinction» («Дитячий журнал або діалоги мудрої гувернантки зі своїми найздібнішими учнями»). Дослідниця П. Кленсі у своїй роботі «Mine Leprince de Beaumont: Founder of Children’s Literature in France» («Лепренс де Бомон: Засновниця дитячої літератури у Франції») обґрунтовує появу твору життєвими подіями самої мадам де Бомон, яка дійсно працювала гувернанткою в англійських родинах. Серед її вихованців були діти як із заможних родин, так і бідних. Також вона помітила нерівність у вихованні та наданні наукових знань хлопчикам і дівчаткам, тому подальша педагогічна практика мадам де Бомон була спрямована саме на розвиток жіночої освіти. Це підтверджується навіть тим, що у «Дитячому журналі» головна героїня – гувернантка мадам Бонн веде свої розмови саме з вихованицями. Як зазначає дослідниця Васта Морґан, авторка журналу наслідувала Ф. Фенелона та його твору «De l'Education des Filles» («Про освіту дівчат»), 1687 р., поєднуючи читання із задоволенням. Юні читачі можуть таким чином отримати дисциплінарну (географія, історія, природничі науки), моральну та релігійну (історія «Святого Письма») освіту через дискусії між мадам Бонн та юними леді віком від 5 до 13 років.
Гетьман Кирило Розумовський, 1758 р. Мідьорит Георга-Фридриха Шмідта. Зібрання ЦДІАК України
Уперше «Дитячий журнал» було опубліковано в Лондоні 1756 р. Не знайшовши видавця, який би погодився взяти на себе фінансовий ризик публікації, вона опублікувала його за передплатою. Список передплатників, які забажали підтримати цей твір вміщений на початку видання, одразу після передмови. Перелік умістив понад 100 імен, серед яких і Кирило Розумовський. На жаль, його ім’я надруковано з помилкою – «Bofomofki», проте не виникає сумніву, що малося на увазі саме Кирила Розумовського, адже авторка деталізує: «Гетьман України, Президент Академії наук». Для нас важливим є і той факт, що в середині XVIII cт. в Європі знали Кирила Розумовського як гетьмана України
Сторінка з книги «Дитячий журнал», 1756 р. з переліком передплатників, де зазначено Кирила Розумовського. Зібрання Університетської та державної бібліотеки Саксонії-Ангальт
Успіх книги був надзвичайним, тому в наступні роки книгу перекладають польською, чеською, угорською та сербською мовами. Також робота мадам де Бомон створює нові педагогічні принципи, які відповідали духу Просвітництва та лягли в основу нових педагогічних праць, яких стає все більше після успіху «Дитячого журналу». Загалом, аналізу праці англійської гувернантки французького походження мадам де Бомон присвячена низка наукових робіт багатьох європейських педагогів, журналістів та істориків.
На завершення варто підкреслити участь українського гетьмана Кирила Розумовського в виданні цієї праці. Підтримувати друк будь-якого нового твору, тим паче невідомого автора – ризиковано, ураховуючи, що сама авторка була невпевнена в прийнятті читачами цієї роботи. У передмові мадам де Бомон зазначає: «Коли я вирішила видати цю роботу…я сказала собі, що вона неминуче не сподобається всім навченим людям». Натомість Кирило Розумовський все одно виділив кошти на друк «Дитячого журналу» і це говорить про те, що він активно сприяв розвитку прогресивних ідей у книгодруківництві, чим сприяв його розвитку. Можемо припустити, що гетьман як батько ( на 1756 р. він мав вісьмох дітей серед яких п’ять доньок) розумів важливість виховання й освіті взагалі і дівчат, зокрема.
Анастасія Нікітіна,
наукова співробітниця відділу «Палац гетьмана Кирила Розумовського» Національного заповідника «Гетьманська столиця»
