Одні цікавляться ринковими тенденціями, інші – сортами: на Носівській селекційно-дослідній станції пройшов «День поля».
Носівська селекційно-дослідна станція відзначила 114 років з дня свого заснування. Одна з найстаріших наукових установ держави пережила і, напевно, ще переживе немало потрясінь.
Та, попри все, і зараз сорти селекціонерів з невеликого села Дослідне Носівської громади складають гідну конкуренцію іноземному насіннєвому засиллю, стійко тримаючи продовольчий фланг національної безпеки держави. І це не перебільшення, адже напрацювання наших селекціонерів цікаві як великим компаніям, так і маленьким фермерам, а особливо – переробникам. Усі вони були так чи інакше представлені на «Дні поля» – традиційному щорічному заході Носівської селекційно-дослідної станції, селекціонерам якої хоч у дощ, а хоч у спеку є що показати.
Нові сорти цікаві, але й старі рано вибраковувати
На дослідних демо-полях Носівської селекційно-дослідної станції представлені десятки сортів партнерських компаній та, власне, самої наукової установи. Технологічні карти теж пропонують вітчизняні компанії – виробники добрив. Наприклад, на полях поблизу села Дослідне працюють технології компанії «Кормін», виробництво якої розташоване у Чернігові. Результат вражає.
Носівська селекційно-дослідна станція провела «День поля»
День Поля і водночас 114-річчя установи – це не просто захід, а зустріч партнерів та зацікавлених сторін. Адже тут можна як прорекламувати власне насіння, так і дізнатись про тенденції ринку.
Науковий співробітник, завідувач відділу насінництва Носівської СДС Володимир Журбін не пригадує на своїй пам’яті такого, щоб овес сіяли в перших числах березня. Цього року установа почала посівну 8 березня. Неймовірно, але факт! Клімат змінюється, зміщаються і строки посівів.
На демо-полях науковець розповідає про показники сортів зернових. Зрештою, дійшовши до вівса з двадцятирічною історією сорту «Парламентський», зауважує, що хотіли вже й забути про нього, та виробники просять.
Директор Миронівського інституту пшениці імені Ремесла НААН, академік НААН, заслужений працівник сільського господарства України Олександр Демидов підтверджує, що цей сорт є одним із найкращих, а головне – стабільних, що важливо в умовах непередбачуваних ризиків.
«Стабільність за результатом, якістю і вираженість у посіві, – хвалить старий сорт науковець і додає, що списувати його не варто. – На Сумщині на площі понад 20 гектарів цей сорт дав 7,1 тонни насіння з гектара», – зауважує Олександр Демидов.
Переробників цікавлять тенденції
Представники ТОВ «Компанія «Укрбакалія» з Броварського району Київщини, які є переробниками зернових на бакалійну продукцію, приїхали на «День поля» задля того, щоб дізнатись про тенденції у посівному матеріалі.
«Оскільки для нас є дуже важливою однорідність сировини, то бажано, щоб фермери закуповували хоча б однакові насіннєві матеріали, – каже директор з виробництва фірми Михайло Ковальов. – Носівська селекційно-дослідна станція цікава тим, що звідси купують дуже багато посівного матеріалу вівса для Чернігівщини, Сумщини та Житомирщини. А овес є основним продуктом нашої переробки».
Компанія є виробником круп та пластівців, тому їх представників цікавлять тенденції з посівом таких зернових культур, як овес, жито, ячмінь та пшениця.
«Будемо згодом ставити ще й лінію по гороху, – говорить начальник відділу закупівлі Валентина Науменко. – З Носівською СДС ми законтрактовані, купуємо у них зернові, але цих об’ємів замало».
Пшениця партнерів
Компанія вже переробляє більше ніж сім тисяч тонн зернових, і в цьому році планує вийти на показник 15 тисяч тонн.
«У серпні ми запускаємо нову лінію пластівців, удвічі потужнішу, з продуктивністю 60 тонн на добу по вівсу. На наступний рік, коли запустимо нову круп’яну лінію, збільшимо переробку до 25-30 тисяч тонн, – каже Михайло Ковальов. Він додає, що це стало можливим завдяки співпраці з USAID.
«У рамках співпраці з американцями у нас дуже жорсткі вимоги по ринку: ми повинні забезпечувати сталий розвиток малого фермерського господарства. Орієнтир – за два роки купити хоча б у сотні фермерів сировини, тим самим підтримавши їх», – каже директор з виробництва ТОВ «Компанія «Укрбакалія».
Тож завдяки переробникам з Київщини насіння з Носівщини у вигляді готової продукції завойовує не лише полиці столичних супермаркетів, але й ближнє зарубіжжя країн ЄС та Близький Схід.
Новий виклик науці кинула держава. Відбились, та чи надовго?
Як бачимо, установа відома далеко за межами області, має стабільних партнерів, є прибутковою та займається наукою, чого, власне, від неї держава і вимагає. Втім, очевидні речі, як виявилось, не є очевидними для торговців державою з Фонду державного майна.
Виконувачка обов’язків директора Носівської селекційно-дослідної станції, кандидат економічних наук Наталія Буняк вже відкрито говорить про нові виклики, які постали перед увіреною їй установою.
«Крім викликів війни, ми як наукова установа переживаємо і інший виклик – виклик держави щодо науки, – говорить вона. – Усі знають, що був проект про вилучення 135 тисяч гектарів землі в підприємств НААН, зокрема й однієї тисячі гектарів нашої землі. Наша установа станом на зараз перебуває на самофінансуванні. Річний бюджет, фінансований державою, складає 420 тисяч гривень, тобто менше 40 тисяч на місяць. Фактично із цих земель ми виживаємо, як виживає фермер, але ми ще й фінансуємо науку. І в нас цей ресурс хотіли забрати. Я вдячна органам виконавчої влади, народному депутату Валерію Зубу, профспілковим організаціям, громадським організаціям аграріїв, які не побоялись написати листи до Міністерства аграрної політики, Кабміну, Фонду державного майна і, наскільки я розумію, цей проект відкликали. Надовго чи ні – я не знаю. Але ми чітко знаємо, що тільки наша фінансова стабільність дозволяє нам існувати. І я впевнена, що цифри будуть збільшуватись, тому що наука рухає суспільство».
Наталія Буняк з Анатолієм Заришняком поруч із полем носівського тритикале
Про те, що Носівська СДС – не лише одна з найстаріших наукових установ України, але й одна з тих, хто дійсно всерйоз займається наукою, каже віцепрезидент, академік Національної академії аграрних наук, доктор сільськогосподарських наук України Анатолій Заришняк.
«Носівська СДС зайняла достойне місце в рейтингу наукових установ держави, причому серед тих, які мають статус інститутів. Це досить пристойний рівень», – каже академік.
Анатолій Зарішняк також стурбований викликами і незрозумілими рухами вискочок із Фонду державного майна, які без розбору забажали вигребти в аграрної науки рештки гектарів, що ще не забрали. У такому разі Носівську селекційно-дослідну станцію спіткало б банкротство, а всі напрацювання пішли б у небуття. Благо, завдяки розголосу та позиції аграрного комітету це неподобство вдалося зупинити. Та чи надовго? Ніхто зі світлих голів науки не знає. Такий зараз час – у каламутній воді та крові рибку ділкам ловити.
Віталій Назаренко, фото автора
