Кілька днів тому в соцмережі з’явилися фото та відео про те, що навколо села Куковичі Менської громади Чернігівської області розорюють заплавні луги та прибережні смуги. Тож, аби з’ясувати правдоподібність оприлюднених фото-відеоматеріалів, наші журналісти виїхали безпосередньо на місце, аби самим переконатися у тому, чи дійсно відбувається порушення природоохоронного законодавства.
***
Те, що ми побачили (відео після тексту) на місці ‒ нас вразило: від водойм різного значення (озерець, заток, так званих рукавів тощо) до розореної площі ‒ 5-40 м. Треба зазначити, що майже усі ці водойми сполучаються з Десною, яка протікає зовсім поруч. Всюди земля знаходиться, звичайно, над поверхневим рівнем водних артерій, тож можна припустити як і що стікає з тих полів у водойми.
Від зораного до води всього кілька метрів
Як з’ясувалося, навколишні землі обробляє ТОВ «Куковицьке», засновником (власником) якого є депутат Чернігівської обласної ради Олександр Левицький, а керівником Сергій Стрілець. Хоча юрист цього товариства попередив: «А ви докажіть, що саме ці землі належать цьому конкретному господарству». У чомусь він правий, та можливо на мить «призабув», що існує топографічна локація конкретної місцевості, яка показує точність місцезнаходження конкретної ділянки, де якраз ми і побували.
Зазначимо лише, що після того, як нам вдалося побачити і зафіксувати розорення землі (заливних лугів та прибережних площ) впритул до водойм, місцеве керівництво села Куковичі оперативно організувало зібрання місцевих жителів, які, за задумом «конторських» мали б підтримати «офіційну» позицію. Але сталося не зовсім так.
Дещо пізніше ми розповімо в спеціальному репортажі детально про те, що відбулося в Куковичах після оприлюднення місцевими жителями інформації про розорення землі біля річок. І чому, на відміну, наприклад, від позиції жителів села Количівка (Чернігівський район), завдяки яким припинено подальше розорення зацікавленими особами лугів та річкових заплав, у Куковичах місцеву громаду хотіли налаштувати проти автора оприлюднених в Інтернеті матеріалів?
Таке цькування з боку місцевого керівництва на автора матеріалів стало очевидним під час зібрання людей 4 травня в центрі села Куковичі.
Зауважимо, що одразу, які тільки ми вийшли з авто, на нас наринув шквал словесного вогню від виконуючої обов’язки старости села Світлани Попок. Спочатку вона висловила свої претензії, чому це з нами нема автора, який в Інтернеті розповсюдив матеріали щодо розорення прибережної смуги?
‒ Вам він потрібен, то й шукайте його, ‒ відповів мій колега з газети «Чернігівщина» Віталій Назаренко. ‒ Подзвоніть йому самі.
‒ А, так він ховається? То нехай прийде, я йому повістку вручу, ‒ зазначила в.о.старости.
‒ А ви в курсі, що розорали заплаву? – запитав кореспондент газети «Чернігівщина» у керівниці села.
‒ Звичайно, що в курсі, але жодного звернення до мене не надходило, ‒ відповіла посадовиця. – Нащо писати в Фейсбук? Для кого? Він повинен був прийти до мене і сказати, що є така от проблема ‒ розорення землі ‒ і ми б тут вирішували тоді, а не викладати оте все в Інтернеті.
Затим нам довелося вислухати стислу «доповідь» про перелік проблем, які накопичилися в селі. І як тільки Назаренко перервав цей відчит старости, вона одразу зреагувала:
‒ А, так вам, бачте, це не цікаво… А от мені цікаво: як ви вимірювали відстань від озера до оранки?
А інша посадовиця, звертаючись до нас, додала:
‒ А взагалі ви не маєте повноважень на таке обстеження. Це спеціальні служби повинні робити.
‒ А він (це про мешканця села, який кілька років тому придбав будинок і живе тут і оприлюднив, за словами пані Світлани, матеріали про розорення прибережних смуг. ‒ Автор) ‒ хто він такий? ‒ у принизливій формі зарепетувала знову в.о. старости. ‒ Він тут ніхто! Він навіть не прописаний у нас в селі…
Отакої! Приїхали, як кажуть. Ораторка мабуть призабула, що ми не в часи кріпосного права живемо (хоча як сказати, якщо зважати на реальність сьогодення) і не в сталінські часи, то і «прописки» в сучасній Україні вже давно не існує як правового інституту ‒ громадянин України може жити де завгодно, незалежно від місця реєстрації.
***
Перебуваючи на зораному полі побачили ми і заплавні луги та болотисту місцевість, де вже значна така площа чорна від дискування технікою. Тож виходить, що таким методом осушується болото, де акумулюється вода для річок та озер. Потужна техніка вичавлює останню воду з боліт для вирощування кукурудзи або соняшнику…
Дивлюся на всю цю жахливу картинку сьогодення і мені згадалися роки, коли отак у свій час знищувалися менші болітця та великі болота заради розширення «урожайних» площ. А вже потім, за кілька років, науковці-фахівці прийдуть до плачевного висновку: така меліорація заподіяла тільки лиха природі, а не користі.
У сусідній Білорусі, наприклад, свого часу діяла масштабна програма з осушення боліт заради економічної вигоди. А потім, коли побачили, як негативно впливає все це на навколишнє середовище ‒ відмовилися від такої ганебної практики проти природи і зійшли на новий протилежний курс ‒ відновлення болотних угідь. Для цього на державному рівні прийняли спеціальну програму. У нас же, в Україні, майже повсюдно продовжується злочинна діяльність проти екології задля прибутків.
Тож виходить, що за кілька десятиліть те, що не вбили тоді, добивають зараз інші і навіть знаходять підстави для виправдань у здійсненні ганебних дій, що призводять до знищення матінки-природи.
‒ А якщо на водойми припаде чийсь пай, то він зможе з тим озером що завгодно зробити, ‒ заговорила піднесено Світлана Попок. ‒ Це моє діло ‒ що хочу, те й роблю. Це моя приватна територія.
Після цих слів я двічі запитав у юриста ТОВ «Куковицьке» Ігоря Іващенка, який знаходився поруч: «Чи має рацію пані Світлана, що таке говорить?» Не важко здогадатися, якою була відповідь юриста, коли компанія захищає суто свої інтереси, з байдужістю ставлячись до екологічних проблем. І додав, що там дійсно знаходяться людські паї, які перебувають в оренді у ТОВ «Куковицьке», а паї ‒ це приватна власність.
***
Після розголосу в Інтернеті на місце події виїжджали екологи разом з іншими фахівцями та поліцією. Чи вбачили вони у діях аграріїв порушення законодавства? Про це, і не тільки про це, ми розповімо у наступній статті, яка буде розміщена на наших веб-ресурсах 8 травня.
Сергій Кордик
