Пройшло 5 днів, як провели чернігівці у зону бойових дій на Донбас міліціонерів зведеного загону Чернігівської області. Це була дванадцята ротація сил АТО. А 10 березня на Схід вирушили бійці батальйону патрульної служби особливого призначення «Чернігів».
Після шикування на плацу обласного УМВС і напутнього слова в дорогу тимчасово виконуючого обов'язки начальника Управління внутрішніх справ України в Чернігівській області підполковника міліції Вадима Філашкіна, бійці міцно обіймали тих, хто прийшов їх проводжати на «східну» війну. А це переважно родичі, близькі знайомі, колеги по службі, а також перевірені в боях друзі-побратими, які раніше були на Донбасі, але цього разу через різні обставини залишилися тут, вдома.
Дехто розповідав жартівливі анекдоти, аби якось підбадьорити бійців, а інші давали останні настанови, як уберегти себе та друзів на війні, а деякі молоді люди – які проводжали, і які виїжджали − просто стояли мовчки, дивлячись у вічі один одному… Звісно, в таких ситуаціях, як кажуть, слова не потрібні – внутрішнє відчуття на переконливу надію у подальшій зустрічі, безперечно, переважало. А більше у цій ситуації й нічого не треба — тільки одне бажання: «Повертайся, боєць, живим і неушкодженим!»
Серед тих, хто вирушив на Схід – багато зовсім молодих юнаків. Але більшість цих хлопців, як мені сказали вони самі, вже вкотре виїжджають на захист державного суверенітету від злочинно-військових дій ворожого сусіда-агресора та сепаратистів-терористів. Тож, безумовно, бійці з Чернігівщини вже здобули у бойових зіткненнях військовий досвід, який конче необхідний буде для тих, хто вперше виїжджає на Донбас боронити українську землю.
Як розповіли самі бійці, які вже були на Сході, їм доводиться не лише вступати там безпосередньо в бій з ворогом, а й нести службу з охорони громадського порядку у місцях, які підконтрольні українським силам, допомагати місцевому населенню, а ще й розкривати злочини, що вчиняються бойовиками та іншими кримінальними елементами.
… Коли вже всі бійці зайшли в автобус, маленький хлопчик у жовто-блакитній куртці, який був на руках у свого дідуся, вигукнув: «Тату, ти мені обіцяв повернутися! Я буду чекати!»
Сергій ВІТЕР. Фото автора
Щоб збільшити це і подальші фото, клацніть по ньому
