До війни Сергій працював інженером — встановлював відео-екрани на спортивних, культурно-масових, політичних заходах. Його справа вмерла з початком війни. Мав можливість не йти в армію. Але трохи просидівши вдома, вирішив, що так перемогу не наблизиш, і пішов у військо. Має сина восьми років. Після війни думає серйозно зайнятися агродронами. Вважає, що за цією технологією майбутнє.
— Дрон — це не просто необхідність на фронті. Безпілотник став головним двигуном цієї війни, — каже Сергій. Він командир аеророзвідки одного з підрозділів у складі 32-ї окремої механізованої бригади. Під Куп’янськом на Харківщині з червня 2023 року бере участь у всіх бойових виходах свого підрозділу. Також допомагав воювати 2-му механізованому батальйону бригади. Нагороджений медаллю «Захисник України».
З Сергієм розмовляємо про те, якими якостями має володіти пілот квадрокоптера, чи може Mavic підбити танк, що найскладніше в роботі з безпілотниками та що варто знати тим, хто хоче спробувати себе в цій військовій професії.
— Першим моїм дроном був DJI Mini 2. Придбав і почав вчитися літати по YouTube-каналу Victory Drones. Хлопці з цього волонтерського проєкту технологічної підготовки захисників України також порадили пройти теоретичний курс на Prometheus (на цій платформі онлайн-курсів для військових доступні навчальні програми від Victory Drones, а також Фонду «Повернись живим», — ред).
Відразу мав мету не просто бавитися дроном, а використовувати його як бойову пташку. Тренувався під час навчань піхоти — контролював з неба тактичні маневри побратимів, імітував атаки. З’явився потужніший DJI Mavic 2, і це дало можливість відпрацьовувати на полігоні спостереження, розвідку більш далеких цілей. Зараз основу парку мого підрозділу становлять DJI Mavic 3.
Навіть один дрон може радикально змінити обстановку на полі бою. На сьогодні без «очей» в небі неможливо уявити жоден підрозділ. Якщо батальйон не має своїх операторів БпЛА, то при виході на нуль до нього обов’язково прикомандировують загін дронщиків.
Пілот має передусім розуміти фізичні процеси, що відбуваються під час польоту квадрокоптера, які фактори впливають на апарат у повітрі.
Повинен уміти боротися з поривами вітру. А особливо — могти впоратися з роботою ворожого РЕБ. Бо коли глушать, у руках маєш уже не слухняну, як на навчаннях, пташку, а вередливу машину, що повсякчас намагається виконати геть іншу команду. Треба стежити за тим, аби не втратити дрон і все-таки виконати завдання, бо від цього залежить життя хлопців в окопах.
Перед вильотом треба чітко уявляти собі тактичну обстановку того театру бойових дій, де працюватимеш. Передусім, з якого боку слід очікувати наступу ворога.
Класний пілот — людина з розвиненим абстрактним мисленням
Класний пілот — людина з розвиненим абстрактним мисленням, постійно буде шукати нові підходи до виконання тих чи інших задач. Треба дурити москалів — ніколи не злітати однаково, міняти напрямок, швидкість. Щоби, грубо кажучи, здавалось, що дроном щоразу керує хтось інший.
Нехай бояться тебе. Для цього іноді доводилось імітувати, що несу скид. Це відволікало росіян, які штурмували наші позиції, і хлопці в цей час могли відійти чи закріпитися в обороні. Головне було пошуміти низько над ворожими головами, зробити із «пташки» мішень і цим подарувати нашим пацанам такі важливі кілька додаткових хвилин.
Якщо ти відчуваєш, що у ворожому підрозділі з’явилися фахівці по боротьбі з дронами, значить, відбулася ротація і незабаром слід чекати штурму наших позицій. Бо часто москалі поводяться, як телята, — можеш кружляти над ними на висоті хоч 30 метрів, не звертають увагу або просто голови позадирають і нічого не роблять, щоби тебе знешкодити. Тоді зрозуміло, що поки на цьому напрямку нам нічого не загрожує, і сам Бог велів кошмарити таку ворожу піхоту.
Жодного разу не бачив, аби дрон збили із дробовика, як про це хваляться москалі в мережі. Правда, на моєму бойовому досвіді ми втратили два Mavic від стрілецької зброї. Таке трапляється, коли ти не вперше прилітаєш бомбардувати саме цих орків. Перед тим спокійно поклав ВОГ у натовп сидячої піхоти. Хочеш за годину повторити, але вони тебе вже очікують. Хтось постійно поглядає в небо, дає сигнал, і по тобі валять із 20 калашів.
А буває таке, що однієї гранати достатньо, щоб із танка всі повилазили і там вже їх добила арта.
Найперше завдання — знерухомити танк. А вже спалити його, коли стоїть — питання кількох хвилин
Найперше завдання FPV й інших керованих боєприпасів — знерухомити танк. Бо знищити його досить складно — добре захищений, має мало вразливих з першого разу зон. А вже спалити танк, коли стоїть і без екіпажу — питання кількох хвилин.
У середньому розрахунок БпЛА заступає на три–п’ять днів. Працюємо цілодобово. Нас зазвичай п1ять чоловік — двоє денних та троє нічних.
У темну пору дрон практично не видно, його важко стабілізувати. У 99 відсотках випадків апарат треба садити на руку. Вночі це досить ризикована операція, бо можна покалічитися гвинтами. Тому третя людина — це саме та, яка має хист ловити дрон практично наосліп.
Денні пілоти — це зазвичай новачки. Мають доводити до досконалості своє вміння орієнтуватися на місцевості, бо без відповідного навику можна і вдень у посадці заблукати.
На нічному дроні ти картинку бачиш зовсім по-іншому, і на це може не лише темрява вплинути, а, скажімо, різниця температури, туман.
Найкращого результату досягають пілоти, які в школі мали п’ятірку з географії. Один раз глянувши на мапу, можуть вже інтуїтивно відчувати, де розташовані дорога, озеро чи інший орієнтир, тобто те, за що можна зачепитися оком і долетіти додому, ледь не на слух посадивши квадрокоптер.
Якшо працюємо проти сильного вітру — батарею випалює, і дрони сідають кожні 15 хвилин
Якщо у нас «карусель», то до двох денних пілотів теж може додатися ще людина. Один пілот над позицією каже: «У мене 60 відсотків заряду». Другий у цей момент злітає. Третій приймає апарати. Забезпечуємо у такий спосіб безперервне спостереження. Додаткова людина ще потрібна, якщо працюємо проти сильного вітру — батарею випалює, і дрони сідають кожні 15 хвилин.
На вже підготовлену позицію дістатися намагаємося або у вранішніх, або у вечірніх сутінках. Якщо є можливість транспортом під’їхати впритул, то швидко вивантажуємо обладнання, амуніцію, зброю. Розрахунок, який ми міняємо, відповідно швидко завантажується — і вйо. Але часто доводиться все необхідне тягнути на собі кілька кілометрів пішки. Воду, харчі, паливо теж несемо. Закінчивши чергування, забираємо із собою порожню тару, все сміття.
Не всі пілоти, на жаль, дотримуються елементарних правил маскування. Зрозуміло, що від досвідченого ворожого аеророзвідника приховати позицію складно. Але все ж не треба москалям полегшувати роботу. Не можна смітити, щось змінювати у ландшафті з моменту, коли ти прийшов туди. Варто старатися по мінімуму залишати сліди інженерних робіт.
У себе над головою пташку не запускаємо — треба пролетіти на мінімальній висоті хоча б 100 метрів від бліндажу, з якого керуєш, а далі перемахнути через посадку і вшитися.
Службова дисципліна пілотів дасть свої плоди. Якщо росіяни вже і здогадаються, що в посадці сидять наші дронщики, то мають максимально довгий час витратити на те, щоб вирахувати точне місце. Наприкінці жовтня поблизу Іванівки на Харківщині вже кожен наш виліт завершувався мінометним обстрілом. Але ми хитрували, і це дозволило нам триматися. Москалі своєю артою доволі довго промацували 200 метрів, засаджених деревами. Врешті-решт вони мінами таки вивели з ладу наш Starlink. Але ми після того ще літали три години і доповідали про дії ворога по радіозв’язку нашим підрозділам, які саме в цей час відбивали атаку.
Хлипкий дрон, який нещодавно був іграшкою, перетворився на бойову машину. Це майбутнє. Впевнений, за рік ми будемо сміятися з дитячих можливостей тих систем, на яких літаємо зараз. Нові будуть значно ефективніші.
FPV-дрон на своїх початках був забавкою, яку школярі збирали у гуртках авіамоделювання для спортивних перегонів. На тепер це вже смертоносна зброя, модернізується до можливості нічної роботи без обмежень через погодні умови. Очікуємо розвиток штучного інтелекту, коли управління безпілотниками людина виконуватиме лише на етапі прийняття рішень.
За допомогою DJI Mini 2 вартістю тисяча доларів валили танкові групи
2022-го за допомогою DJI Mini 2 вартістю тисяча доларів валили танкові групи, цілі дивізії. Бо наші бачили, куди стріляти, а коригувати вогонь можна було із кущів.
Зараз обов’язково треба сидіти в бліндажі та пам’ятати, що засоби радіоелектронної розвідки противника теж розвиваються, і якщо не навчитися ховатися, то тебе вирахують швидко і знищать.
Найважче в роботі пілота — бачити, що відбувається на землі. Як виїжджає гатити по наших хлопцях ворожий танк. Як пацани виводять поранених і повертаються на позиції товктися втрьох з автоматами проти цілого взводу, підсиленого кулеметами і СПГ. Радієш прильоту касетного боєприпасу у натовп орків — коли з десяток окупантів розкидало, а значить, комусь на наших позиціях легше стало. Не кажу вже, що тим, як перемелює наша арта колону кацапської техніки, можна милуватися вічно.
Автор: Іван Столярчук
ФОТО: надані 32-ою механізованою бригадою ЗСУ
