Прохання до всіх задуматися і назавжди відмовитися від святкування 23 лютого, — закликає Катерина Дзекун, науковий співробітник НІКЗ «Гетьманська столиця», м.Батурин.
Ставлення до «колишніх» радянських свят у нашому суспільстві неоднозначне. Хтось вже не уявляє собі, як можна не випити келих шампанського 23 лютого, не згадати з цієї нагоди роки армійської служби і не почути тост «за чоловіків»?
Всі, хто народився в СРСР добре пам’ятають, що 23 лютого офіційно вважався днем створення Червоної армії, днем її перших перемог. За радянських часів всім громадянам з раннього шкільного віку вбивали в голови, що в цей пам’ятний день була створена Робітничо-селянська Червона армія, і що саме 23 лютого 1918 року вона героїчно розбила німецькі війська під Нарвою та Псковом. Ідеологічна машина чітко відслідковувала аби саме так інформувалося у ЗМІ. Між тим, це був просто міф, винайдений особисто Йосипом Сталіним в 1938 р. Вожді більшовизму створювали Червону армію не для боротьби з німцями, а для закріплення свого режиму у громадянських війнах зі своїм народом, в тому числі і для вторгнення в Українську Народну Республіку. В лютому 1918 року ми проголосили свою незалежну державу, але збройні більшовицькі загони, на основі яких з часом сформувалася Червона армія, в ті дні безжально нищили нашу незалежність.
До речі, саме 23 лютого 1918 року російські більшовики без суду розстріляли в Криму очільника Кримської національної директорії, одного з керівників кримськотатарського національного руху Номана Челебіджихана.
Росія вважає себе правонаступницею Радянського Союзу і, відповідно, російська армія, яка сьогодні створила криваву рану на території нашої України, жертвою якої стали тисячі українських військових і мирних жителів, є правонаступницею армії радянської.
Тож більш невдалого приводу для святкування, ніж 23 лютого, годі й уявити.
Зараз ми спостерігаємо роботу пропагандистсько-ідеологічної машини Росії і жахаємося від спотвореної нею дійсності. Але часто засуджуючи всі злочини комуністичного режиму ми, без зайвих роздумів, наслідуємо його прояви, якщо вітаємо наших чоловіків в цей день. Давайте ж зрозуміємо, що не має дрібниць, особливо у часи зовнішньої агресії, і всі разом, назавжди, відмовимося від святкування 23 лютого!
Катерина Дзекун, науковий співробітник НІКЗ «Гетьманська столиця», м.Батурин, Чернігівська область
