Наше видання продовжує розповідати про справжніх героїв – захисників Вітчизни. 5 лютого корюківці проводжали в останню путь, воїна, що героїчно загинув в АТО – Миколу Пономаренка.
Більше десяти років Микола Пономаренко він працював вальником лісу у Корюківському лісництві, ДП «Корюківське лісове господарство». Призвали молодого лісівника у серпні, якраз на Маковія.
У цьому ж місяці земляки попрощалися з лісорубом-танкістом Миколою Лущиком. Микола Пономаренко вірив, що повернеться додому живим…
Він народився у невеличкому селі Мілейки, на околиці Корюківки, у хорошій трудовій родині. Його мама Ніна Миколаївна була дояркою, а батько Микола Іванович — водієм молоковоза у колгоспі ім. Горького. Тут отримав свою першу зарплату і син : Микола після 9 класів влаштувався на роботу в місцеве господарство.
Через кілька років юнак вже проходив справжнє чоловіче загартування на армійській службі — у військах протиповітряної оборони в Тернополі. А повернувшись додому, став вальником лісу у Корюківському держлісгоспі. Ця професія нелегка, вимагає не тільки вправності, майстерності, а й мужності. Миколі вона до душі припала.
Незабаром колектив лісництва вітав свого колегу з народженням молодої сім'ї. Згодом юна дружина подарувала чоловікові донечку Каріну (їй зараз 5 років) і сина Тараса (3 роки).
Коли Микола потрапив у зону АТО, саме телефонні дзвінки з турботливими настановами неньки і розповідями дружини Лариси про дітей додавали йому сил, впевненості і віри в перемогу.
Молодший сержант Пономаренко воював у складі 13-го Чернігівського мотострілецького батальйону, був командиром самохідної артилерійської установки.
Солдати цього батальйону вели активні бойові дії з сепаратистами на Донеччині.
31 січня під містом Углегірськ артилерійська установка потрапила під шалений вогонь «Градів», її командир загинув.
Хіба думав чернігівський лісоруб, який заготовляв тисячі кубів деревини для українських шахт, що доведеться воювати і помирати на Донбасі?
В той лютневий день, коли Корюківка прощалася з героєм, йшов сніг, немов плакала й природа. Прибули начальник Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства Андрій Пивовар, корюківські лісівники з директором підприємства Петром Погребняком, представники влади і громадськості. Більше тисячі людей зібралося, щоб віддати останню шану хороброму воїну-земляку. Гірких і болючих сліз ніхто з присутніх не стримував.
Відспівували загиблого бійця у батьківській хаті отець Тарасій зі Свято-Вознесенської церкви, що в Корюківці, о.Єфрем з Ніжина та о.Дмитро з Жуклі.
З військовими почестями поховали Миколу Пономаренка на цвинтарі рідного села. Його прийняла на вічний спочинок багатостраждальна земля Корюківщини.
Міський голова Ігор Матюха, районний військовий комісар підполковник Андрій Делемень, однокласник Максим Вахненко говорили про славних синів старовинного Сіверського краю, таких, як Микола Пономаренко, які захищають Україну і віддають за неї свої життя.
Старшина Володимир Колодяжний, Миколин побратим, доповів, що під час вечірньої перевірки у 13-ому батальйоні звучать імена всіх, хто загинув. Вони — завжди поруч зі своїми бойовими друзями…
Микола ТИЩЕНКО
