Щоб демонструвати світові сфабриковану підтримку українським народом російського вторгнення, агресор реалізує різні сценарії. Окупаційна влада проводить фіктивні референдуми, організовує зрежисовані видачі гуманітарної допомоги, а також залучає особливо прихильних до співпраці в адміністративно-політичній площині та до участі у бойових діях на своєму боці.
Та загони колаборантів поповнюються не лише завдяки матеріальним благам та внутрішнім переконанням. Є й ті, хто проти волі, не маючи альтернативного способу зберегти своє здоров’я чи життя, вчиняють протиправні дії або бездіяльність. До цієї категорії входять громадяни, що не розділяють ідей ворога, але й не мають іншого виходу, як перетнути межу закону.
Варто пам’ятати, що до постраждалих від фізичного примусу кримінальна відповідальність не застосовується. Стаття 40 Кримінального кодексу України гарантує правовий імунітет у разі підтвердження тиску на особу та неможливості самостійно приймати рішення. Водночас той, хто застосував фізичний примус, буде відповідати перед законом незалежно, чи визнано злочином поведінку тієї особи, до якої цей примус застосовано.
За інформацією Сектору комунікації з громадськістю Північно-міжрегіонального управління юстиції (м.Суми)
