Чернігівець Олександр Шпак за рік зібрав цілу колекцію старих мотоциклів та мопедів. Це мотоцикли 40-х,50-х 60-х, 70-х, 80-х та 90-х років минулого століття. Чоловік каже, що в жодному разі не збирається їх продавати. Просто показуватиме, кому цікаво глянути, на чому їздили наші діди. Вважає це справою свого життя, яку, має надію, продовжить його син.
Колекціонуванням пан Олександр почав займатись навесні минулого року, з мотоциклами та мопедами пов'язана частина його життя. На запитання, чому мотоцикли, а не автомобілі, каже: «Мотоцикли – то моя слабкість, ще з юних років». Перший справжній двоколісний кінь з'явився у чоловіка ще в дитинстві. Відтоді, каже колекціонер, це любов на все життя.
«Я завжди захоплювався мотоциклами, – розповідає Олександр Шпак. – Пам’ятаю, в юності починав їздити на батьковому ІЖу,а потім була Ява, потім МТ. Мені тоді здавалося, що без мотоцикла я жити не можу. Та з часом я забув про мотоцикли. І от ця любов до них знову повернулася. Адже сама ідея збирати мотоцикли з'явилась не так давно. У квітні минулого року я придбав перший мотоцикл зі своєї колекції – ІЖ Планета-2. Від початку в мене була ідея зібрати всі моделі ІЖа. Почав шукати їх по всій Україні, їздити, купувати, потім вирішив ще якісь прикупити. І тоді назріла ідея зібрати колекцію для себе, для душі. Спочатку мої рідні та друзі не сприйняли це серйозно. Адже кошти на купівлю мотоциклів ідуть із сімейного бюджету. Але з часом зрозуміли, що ця справа мені до душі, і вже зараз навіть самі інколи допомагають».
Колекціонування – захоплення недешеве
Мій співбесідник зізнається, що колекціонування старих мотоциклів – задоволення не з дешевих. Адже окрім купівлі самого мотоцикла чи мопеда, потрібно витрачатися ще й на купівлю деталей, щоб його відновити. До речі, іноді дуже проблематично знайти запчастини до старих мотоциклів, бо ж ідея Олександра полягає в тому, щоб у кожному транспорті стояли саме рідні запчастини, а не заміщені з інших моделей.
«Звичайно, на це захоплення йдуть всі заощадження. Бо всі мотоцикли, хоч вони й старі, коштують не дешево, – розповідає Олександр. – Збирав гроші на квартиру, а витратив на купівлю мотоциклів. Дружина вже змирилася, бо ж бачить, що я цим живу. Та й в мене немає дорогих моделей мотоциклів, бо на них просто не вистачає грошей».
Чоловік усі мотоцикли своєї колекції перебрав до болта. Він самостійно їх ремонтує і замінює заміщені деталі на ті, які відповідають саме конкретній моделі. Щоб відновити стару техніку, яка пережила чимало років, чоловік витрачає чимало часу і грошей. Адже відновлює лише оригінальними деталями.
«Я не реставрую мотоцикли, – пояснює Олександр. – Я купую і потім його комплектую. Доводжу, так би мовити, до оригіналу. Навіть не фарбую. Для мене навпаки оригінальна фарба – це плюс. Техніка, якій уже 50-70 років, дуже рідко є в гарному стані. Буває, здається, купуєш мотоцикл в гарному стані, а коли привозиш його додому, розбираєш, то виявляється 30-40% запчастин з інших мотоциклів. І тут вже починається інший етап, пошук необхідних деталей. Звісно, буває, щось реставрую сам, але основному доводиться комплектувати. Запчастини до деяких екземплярів дуже важко знайти. Ось зараз я буду збирати Zundapp 1938 року випуску. Це легкий одиночний німецький мотоцикл часів Другої світової війни. Я його взяв в комплектності 50-60%. Зараз намагаюсь знайти і купити на нього запчастини, це дуже важко зробити, ще й по фінансам дорогувато. До прикладу, в зборі такий відреставрований коштує близько 10 тисяч доларів. Окрім цього, в мене є ще один мотоцикл часів Другої світової війни – «Вікторія». Він із Африки. В майбутньому вони будуть складати частину колекції мототехніки воєнної тематики».
Основна частина колекції мотоциклів і мопедів, які є у Олександра, вже на ходу. Та щоб відремонтувати всі, не вистачає часу. Бо ж, окрім колекціонування мототехніки, у чоловіка є й основна робота, та ще й не одна.
«Більшість моїх мотоциклів на ходу, але в планах відремонтувати всю цю техніку, – говорить Олександр. – Просто я не встигаю все це робити, в мене ж є робота, техніки самої багато, а ще й деталі потрібно знайти і купити. І все це час. Та все одно в мене десь відсотків 70 вже на ходу».
Під зберігання всієї техніки Олександр виділив цілий двоповерховий будинок майже в 200 квадратів.
«У Тупичеві в мене є великий нежилий будинок. Там я зберігаю, реставрую, кручу всю цю техніку»,– говорить Олександр.
Техніка зі всієї України
Сьогодні в колекції чоловіка – понад 100 екземплярів мотоциклів, мопедів та велосипедів. Усіх їх він знайшов на сайтах оголошень у різних куточках України.
«Як правило техніку доводиться брати вже у перекупників, бо від власника дуже рідко встигаєш купити. За перекупниками і колекціонерами дуже важко встигнути, а особливо таким любителям, як я, – говорить Олександр. – Проте буває, що і від власника купую. Та це в основному на Чернігівщині у нас. Знайомі знають про моє таке захоплення, то іноді підкидають і інформацію, якщо десь хтось продає старенький мотоцикл, який може мене зацікавити. Сьогодні, наприклад, їду з Городні – там знайомі порадили в дідуся подивитися мотоцикл.
А взагалі в мене техніка з усіх куточків України. Я привозив мотоцикли з Чернівців, Маріуполя, й на Західній Україні купував, і з Верховини мопед привіз, був і в Донецькій області за Слов’янськом, десь за 20 кілометрів від лінії розмежування. Бувало, за одну поїздку по 10 областей проїздив».
І хоча в Олександра вже така величезна колекція мотоциклів, він мріє про ще один – Zundapp 650.
В планах створити музей
Найближчим часом Олександр Шпак планує відкрити у рідному Тупичеві, звідки сам родом, музей техніки.
«Спочатку була ідея створення своєї колекції. Коли мотоциклів і мопедів перевалило за 30 штук, з’явилася ідея відкрити міні-музейчик. Та трохи згодом мопедів, мотоциклів та велосипедів вже стало понад сотню, і я зрозумів, що можна робити повноцінний музей техніки минулих років, – говорить Олександр. – Зараз у мене, окрім мотоциклів, є вже хороша колекція велосипедів. Багато мопедів: це вся лінійка «Левів», вся лінійка «Яви». Уже є що показувати людям. Є колекції мотоциклів конкретних виробників. Я вже знайшов у Тупичеві приміщення, яке чудово підійде для розміщення майбутнього музею. Воно просторе і знаходиться в центрі. Зараз веду перемовини щодо його купівлі. Вже навіть перевіз туди частину колекції. Як тільки все офіційно оформлю, зроблю ремонт і відкрию музей. Це вже буде не просто музей мототехніки, а музей старої техніки. Мені б хотілося, щоб там були мотоцикли, мопеди, велосипеди і інша техніка типу бензопил. Тобто щоб це був повноцінний музей старої техніки. Створивши цей музей, я хочу залишити своїм дітям, внукам таку колекцію. Щоб вони виросли і подивилися, яка була техніка. Також мрію, щоб у наш майбутній музей приїздили люди. В планах створити ще й ютуб-канал музею. Хотілося б, щоб сини коли підростуть, підтримували і просували його. Адже у нас на Чернігівщині подібних музеїв точно немає, і не знаю, чи є подібні в Україні».
Свій музей чоловік планував відкрити вже цієї весни, але виникли невеликі проблеми з купівлею приміщення, тож відкриття дещо відкладається.
«Планував навесні відкрити міні-музей,– говорить чоловік. – Та щоб повноцінно відкрити, потрібно десь півроку, можливо, рік. Все залежить від того, коли я офіційно зможу купити приміщення і зробити в ньому ремонт. До того ж хочеться не лише один музей з виставковими екземплярами створити, а щось на кшталт арт-проекту. Планую додатково облаштувати там невелику залу з проектором, щоб можна було відвідувачам показати історію тієї чи іншої моделі. Можливо, буде доступним і прокат виставкових моделей.
Марія Пучинець, фото з архіву Олександра Шпака
