У мене і моїх земляків з села Авдіївка Куликівського району велика радість: нарешті вода повені (у нас в селі кажуть «прибутнА») пішла з Десни у Рів і Деменку.
Поясню, що таке ці Рів і Деменка. До речі, у нас в селі, звісно, кажуть на нашому поліському діалекті «Руав», з дифтонгом, двозвуком. Це один і той же рукав Десни. Географічно рукав – це невелике русло ріки, паралельне основному. Але наш «рукавом» є лише у весняну повінь, коли з`єднується з Десною. Потім, як вода спадає, це просто довжелезне озеро, що зовні нагадує ріку, лише без течії. На фото, зробленому минулого літа, якраз середина цієї водойми, найширша і найглибша, як бачите, мало не така, як Десна.
Одразу про дві назви. Чому так склалося – навряд чи хтось вже й скаже. При виході з Десни, десь кілометр з лишком, – це Рів, інша частина, менше кілометра, – це Деменка. Межа — такий-то великий кущ на тому березі. Так що ви можете сісти тут, справа закинути вудочку в Рів, а лівішу, за кілька метрів, у Деменку. Ну, назва Рів – це щось від оборонної споруди часів Київської Русі, від яких, власне, і веде початки моє село. Походження назви Деменка нехай встановлюють краєзнавці.
Взагалі ж, це старе русло Десни, яка протікала тут сотні років тому. Але за кілька століть відкочувала в бік правого берега, до села Локнисте Менського району. То ж тепер Десна лише при початку цього рукава примикає до села, далі відходить. Це фото – за кілька сот метрів від моєї хати, від нашої вулиці. Саме тут позавчора я знімав оті груші дички... Але колись Десна явно текла тут, понад нашими вулицями. Адже села засновували по берегах рік. А наш куток, Зацеркв`янка (бо за церквою), ці вулиці на узвишші – то найдревніша частина села.
Та повернімося до радості земляків, коли вода нарешті пішла в Рів, далі в Деменку. А після неї починається Вузька Деменка, що метиляє луками ще кілометрів 15, в бік сіл Горбово, далі – Виблі, з якого вже видно й Чернігів. В гарну повінь все це з`єднується, промивається свіжою деснянською водою.
Але проблема останніх років – слабкі повені. Тому далеко не завжди вода з Десни заходить у Рів, адже має ще пройти кілька сот метрів звивистого рівчака. Вчора вода зайшла, земляки трошки розчистили рівчак і зараз радо спостерігають, як пливе ним свіжа вода. Цьогоріч повінь із запізненням, так що вода йтиме ще тижнів зо два. І це добре, адже попередні дві весни вода з Десни в Рів не заходила зовсім.
Отже про повені. В цьому десятиліття велика повінь була у 2013 році. Потім 4 роки без такої. Потім чимала була у 2018-му. Останні дві весни – без води. А у згадані два роки вода з Рову зайшла ще й у затоки від рукава, з назвами Сула і Зереваха, що вже й зовсім під городами. І що дуже суттєво: у велику повінь Десна виходить на заплаву, а наше село має понад тисячу гектарів чудових луків. То ж весняна вода наповнює, освіжає і численні озера, болітця на цих луках.
Загалом же повені бажають кращого. Для частини людей повені – це проблеми, декого підтоплює. Але всім (кому?) і всім (чим?) не вгодиш. Загалом же повені благо, насамперед для десятків придеснянських сіл. А може, й сотень не лише придеснянських. Навіть за сотню кілометрів від Десни, у південних районах Чернігівщини, відчувають нестачу води в озерах, ставках. Грунтові ж води взаємозв`язані.
Де велика вода? Є глобальні причини, те ж потепління, малосніжні зими. З цим нічого не вдієш. Але є причини, залежні від самих людей, рукотворні, а друга з названих нижче – творіння чорних, злочинних рук. Поясню.
В останні роки серед людей вперто ходять дві чутки, називаються дві причини маловоддя Десни. Перша – воду з річки забирають у її верхів`ї, в Росії. Друга – воду весною нахабно скидають під Києвом вниз, через водосховища гідроелектростанцій. Цим самим «висмоктуючи воду» з Десни, яка впадає в Дніпро якраз під Києвом.
Тепер детальніше. Десна – третя за величиною річка України, після Дніпра і Дністра, і найбільша притока Дніпра. Але майже половина Десни протікає по Росії: якщо точно – зі 1130 кілометрів ріки в Україні 591 кілометр. І це ще нічого. Ми якось забуваємо, що стосовно Дніпра, то тут більша частина найбільшої річки України тече по Росії: з 2201-го кілометра Дніпра в Україні лише 981 кілометр.
Взагалі мало які великі ріки протікають лише по одній країні, як правило – по двох-трьох чи й кількох. І ось проблема рік «на кілька держав». Десна, як і Дніпро, починається у Смоленській області Росії. Дніпро потім тече Білоруссю. А Десна, небагато пройшовши Смоленщиною, далі сотні кілометрів тече Брянською областю, сусідньою з нашою, а далі в основному Чернігівщиною.
Так от, чутка номер один і перша гіпотетична причина нашого маловоддя – весною воду з Десни забирають росіяни на Брянщині, для промислових підприємств, у тамтешні водосховища. Звичайно, Десна там ще невелика, але «дорога ложка до обіду», якщо воду забирають якраз при формуванні повені. Якщо це так, то тут ми мало що вдіємо. Просто є лише якісь міжнародні правила екології, що стосуються, наприклад, забруднення рік. А от щодо водовідведення…
А ось друга чутка, друга гіпотетична причина, вже суто наша. Чутка про «скидання» води якраз весною, у повінь, вниз по Дніпру. Чому скидають? Щоб повінь не затопила пишні маєтки олігархів, які вони набудували, грубо порушуючи всі норми, закони, прямо по берегах Дніпра.
Що тут є незаперечним – то це дійсно оця нахабна забудова. При тому, що законом заборонено забудовувати узбережжя водойм на стільки-то метрів, заборонено перекривати підступи до водойм для інших людей. Хто так забудував, і не лише по Дніпру, а й інших річках і озерах, насамперед довкола столиці, про це немало публікацій у ЗМІ, Інтернеті.
Але от один мій доволі кваліфікований у гідрографії знайомий сказав, що щодо «скидання води» під Києвом через шлюзи і водосховища ГЕС – це насправді технічно неможливо. Тим не менше, днями я знову почув від земляків, що «під Києвом олігархи скинули воду по Дніпру вниз».
Хто внесе ясність? Звичайно, мала б держава, її органи. Адже йдеться про інтереси мільйонів громадян, про Десну, одну з найчистіших рік Європи, ріку, з якої десятиліттями п`є воду половина Києва.
Але, але…Я неодноразово піднімав ці теми в публікаціях своєї газети «Світ-інфо», Інтернеті. Говорилося про це і в деяких інших ЗМІ. Я в публікаціях напряму звертався до обласного управління екології. Реакція – нульова. Принагідно, звертаюся ще раз. Підкреслю: мова навіть не про вирішення проблем, а про їх роз`яснення.
В останні роки додалася ще одна причина маловоддя, вже точно суто наша, рукотворна. Знов таки абсолютно незаконне розорювання берегів рік. І не лише Десни, а й її приток. Десна має 18 річок – приток. Найбільші – Сейм, зліва, вище, і Снов, справа, вже неподалік Чернігова. Ще – Остер, Смяч, Убедь, Доч. А ще є притоки приток. І ось хапуги-аграрники, при потуранні відповідних органів, орють мало не до самої води, що знов таки призводить до маловоддя приток Десни.
…А поки що порадіймо з моїми земляками: свіжа деснянська вода вже під самим нашим селом.
Петро Антоненко
