Після чергового відвідування Бобровицької філії Чернігівського обленерго, який раніше називався Бобровицькі районні електромережі, мені приснився страшний сон, від якого прокинувся в холодному поту і перехрестився, зрадівши, що це було уві сні, а не наяву.
Схопився з ліжка саме тоді, коли у сновидінні працівниця системи розподілу електрики Наталія Марійко, вдягнута в комісарську шкірянку і червону косинку, підставила до моєї скроні дуло маузера. І треба ж було такому приверзтись!..
Вже коли геть розчумався, здогадався, що страшний сон недаремно приплівся. Бо вдень Наталія Анатоліївна – правда, без маузера і комісарської шкірянки – розпинала мене, як сопливого пацана, принижувала мою сивочолу гідність за те, що комунгосп затримується на кілька днів з передоплатою за розподіл електроенергії – заборгованості за споживання електрики немає.
З історії відомо, що колись так зверхньо і похабно пани спілкувалися з кріпаками. Після жовтневого перевороту, більшовицькі комісарки у шкірянках так «вибивали» із селян продрозверстку для потреб Червоної Армії і вождів диктатури пролетаріату. Полюбляли з матюками ставити по струнці «Смирно!» своїх підлеглих компартійні лідери. Панщина скасована 160 років тому, воєнний комунізм з продрозверсткою більшовики скасували 21 березня 1921 року, Компартія 30 років не при владі. Чому й досі живуть замашки у спадкоємців цієї історичної ганьби?
Судіть самі: не вві сні, а в реальності я, керівник комунальної служби, полковник запасу (32 роки відслужив), нагороджений бойовим орденом, вимушений був чекати на увагу від «великої начальниці», повернутої до мене округлим заднім місцем, і хвилин п’ять слухати, поки вона з кимось наговориться по мобільному телефону. На моє зауваження, що мала б зважити хоча б на мою сивину, одержав бурю невдоволення, – не пам’ятаю, чи хтось колись мене так «пісочив». Супроводжувалося те ще й «солдафонськими» залякуваннями, мовляв, зараз приїде з бригадою і відключить комунгосп від електропостачання, що означає зупинення подачі води 11-тисячній Бобровиці, припинення водовідведення, і місто потоне в нечистотах.
Виконання вимог угоди між постачальником електроенергії і споживачем – європейський стандарт. Але встановлення графіка сплати і передоплати далеке від цивілізації, оскільки це нав’язане нам монополістом, споживачі позбавлені вибору умов і можливостей щось змінити, враховуючи й карантинне становище в країні. Багато людей втратили роботу, до небес злетіли ціни на газ, електроенергія стала дорожчою, ніж у Європі, ціни на продукти харчування ростуть щоденно, як на дріжджах, з кожним днем катастрофічно більшає людей, які взагалі неспроможні платити за комуналку, газ і електрику, у багатьох немає грошей на лікування. І при такій ситуації відроджуються методи виконання більшовицької продрозверстки?
Більше ста тисяч гривень заборгували комунгоспу споживачі за воду і водовідведення, ми проводимо з ними профілактичну роботу, прізвища найбільших боржників публікуємо у місцевій пресі, але щоб відключити їх від цих послуг, – не їдемо до них з бригадою. Зате попереджаю: у Бобровиці є Наталія Анатоліївна Марійко з великими повноваженнями, аж до залишення міста без води і каналізації. Відчувають її владну руку й інші споживачі електрики.
Для кого Наталія Анатоліївна так старається? Для держави, громади, в якій живе, збіднілих і вражених коронавірусом земляків? Ні, вона так віддано служить енергетичним монополістам, які свого часу прихватизували електромережі, і тепер три шкури здирають із споживачів їхніх послуг, ще й репресивними методами. Натомість Україна, згідно з Конституцією, соціальна правова держава, влада якої належить народу, а не наглядачам і «вишибайлам» на користь енергетичних баронів. Яким, мовляв, потрібні гроші для технічного обслуговування електромереж. Але на цих мережах заробляють багатомільйонні статки не споживачі електроенергії, а постачальники, які, ще раз наголошу, не будували цю мережу.
Для порівняння: «Міськдобробут» створили на голому місці, без жодної одиниці техніки, без ремонтної бази, бо раніше створений комунгосп за народні кошти «демократична» колишня районна влада дозволила приватизувати, тепер «приватизатор» здає приміщення в оренду приватним підприємцям. Створити нову комунальну службу допомогли міська рада і товариство «Земля і воля». А представниця енергетичного монополіста готова паралізувати нашу роботу через кількаденну затримку передоплати.
Але не узагальнюватиму на прикладі з Бобровицького підрозділу обленерго. Телефонував колегам у Козелець і Носівку – там дещо людяніші взаємовідносини між комунальною службою і поставщиками електроенергії, враховуються обставини карантину. Тож колегам не сняться кошмарні сни з комісарками в шкірянках. Одначе поява в нас Наталії Марійко – далеко не виняток в українському суспільстві, «комісари» і недолугі бюрократи розосереджені по всіх владних і суспільних сферах життя. Про їхню не людяність інколи пишуть і показують ЗМІ, але це вистріли в повітря: нікчемні служаки, видно, потрібні хазяям і панству держави.
На завершення зазначу, що якщо боржники не внесуть відповідну плату, я вимушений буду оприлюднити їх прізвища в ЗМІ. Бобровичани повинні знати боржників, через яких комунгосп може затриматися із сплатою за електроенергію, тоді все місто залишитися без води і каналізації.
Георгій Дудар, в. о. директора КП «Міськдобробут», м.Бобровиця, Чернігівська область
