Окружний адміністративний суд Києва, який не раз дивував своїми рішеннями, цього разу ухвалив просто дивовижне. Суд заборонив Київській міській раді відзначати річниці днів народжень низки українських діячів. Причому, відзначати їх… у 2020 році.
Це не з фантастичного роману про переміщення в часі. Це реальне рішення суду від 19 січня нинішнього 2021 року, ухвала, яку винесла суддя Л. І. Маруліна. Причому, мова не про рішення столичної влади проводити такі вшанування щорічно, а конкретно про рік 2020-й.
Ось кого суд заборонив вшановувати, тобто «відзначати» торік.
«Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради від 27. 02. 2020 року «Про відзначення на території Києва пам`ятних дат та ювілеїв у 2020 році» в частині відзначення на території Києва у 2020 році пам`ятних дат, ювілеїв наступних особистостей:
«130 років з часу народження Івана Полтавця-Остряниці (1890 – 1957), військового діяча, полковника Армії Української Держави»;
«6 лютого – 100 років з дня народження Василя Левковича (1920 – 2012), військового діяча, полковника УПА»;
«20 лютого – 115 років з дня народження Уласа Самчука (1905 – 1987), письменника, публіциста, журналіста»;
«24 лютого – 110 років з дня народження Василя Сидора (1910 – 1949), військового та політичного діяча, полковника УПА»;
«120 років з дня народження Юрія Липи (1900 – 1944), письменника, публіциста, лікаря, громадського та політичного діяча»;
«23 вересня – 120 років з дня народження Володимира Кубійовича (1900 – 1985), вченого, історика, географа, енциклопедиста, громадського та політичного діяча, організатора «Енциклопедії українознавства»;
«12 листопада – 100 років з дня народження Василя Галаси (1920 – 2002), політичного та військового діяча, полковника УПА»;
«12 грудня – 130 років з дня народження Андрія Мельника (1890 – 1964), політичного та військового діяча, голови Проводу Організації українських націоналістів».
Можливо, деякі з цих особистостей ще не так відомі загалу, бо ми недостатньо знаємо свою історію. Але, безумовно, добре відомі такі видатні українці, як Андрій Мельник, Улас Самчук, Володимир Кубійович, Юрій Липа.
Подивімося ж на мотивацію суду, власне, мотивацію позову, який суд підтримав. Адже зазвичай в таких справах є позивач (позивачі), про що нижче.
У позові значиться, що Юрій Липа нібито «відомий своїми антисемітськими висловлюваннями і закликами», а серед інших згаданих діячів є і ті, що нібито «тісно співпрацювали з німецькими нацистами». Позивач навіть послався на ухвалений в країні кілька років тому закон про засудження комуністичного і націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні і заборону пропаганди їхньої символіки. Очевидно ж, вважаючи згаданих українських діячів прихильниками нацизму, бо до прихильників комуністичного режиму їх же ніяк не зарахуєш.
Зекономимо час на дискусії щодо «антисемітизму» Юрія Липи чи ще когось. Тема така слизька і заяложена, що варто комусь сказати критичне слово на адресу євреїв чи навіть котрогось єврея, як тут же назвуть антисемітом.
Серйозніша тема – про співпрацю відомих діячів українства в роки війни з нацистами. Давно вже сказано про історичний контекст, причини цього. Вони в трагедії бездержавності України, коли українцям доводилося боротися і з комуністами СРСР, і з нацистами Німеччини. І йти на якісь альянси з німцями, з надією, здебільшого, як виявилося, не реальною, що вони допоможуть здобути незалежність від СРСР і створити українську державу.
Але час назвати і позивача. Це всюдисущий Андрій Портнов, перший заступник глави Адміністрації Президента Януковича. Але біографія Портнова значно більш строката. Народився 1973 р. у Ворошиловграді, нині Луганськ. За фахом юрист, навіть Заслужений юрист України (2004). Був вірним соратником Юлії Тимошенко, одним з керівників виборчого штабу БЮТ на парламентських і президентських виборах. Двічі, у 2006 і 2007 роках, був обраний депутатом парламенту саме від Блоку Юлії Тимошенко.
Але після того, як Тимошенко у 2010 році програла президентські вибори Януковичу, Портнов хутко переметнувся до того. Янукович призначив Портнова 2 квітня 2010 р. заступником глави і керівником Головного управління з питань судоустрою Адміністрації Президента, а в розпал Майдану, 24 січня 2014 року, – першим заступником глави АП.
Одразу після Євромайдану, у 20-х числах лютого 2014 року, Портнов втік у Росію, заявивши, що його можуть вбити. Потім переїхав до столиці Австрії Відня, займався адвокатською діяльністю. А 19 травня 2019 року повернувся в Україну.
Проти Портнова було порушено низку кримінальних справ, багато з яких він виграв у суді. 2018 року слідчі почали розслідування причетності Портнова до анексії Криму, СБУ порушило справу за статтею «Державна зрада».
В Україні Портнов розвинув бурхливу діяльність щодо подання численних позовів до судів, заяв у правоохоронні органи.
…Київській міській владі можна навіть не виправдовуватися, доводити суду, що вшанування таких людей є виявом патріотизму. Достатньо того, що відзначення цих діячів було передбачено Постановою Верховної Ради України «Про відзначення пам`ятних дат і ювілеїв у 2020 році». Подібну постанову парламент ухвалює щороку, і в них фігурують десятки імен і дат. Зайве нагадувати, що рішення парламенту держави є обов`язковим, на всій її території, в тому числі, безумовно, і в столиці. І ось суд скасовує рішення столичної влади, ухвалене на виконання рішення парламенту держави!
Ось таке наше дивовижне правосуддя-кривосуддя…
Петро Антоненко,
редактор газети «Світ-інфо», м.Чернігів
