Ще три тижні тому стали відомі чернігівцям прізвища нових керівників медичних закладів міста. Але для порядку (як велить на те відповідний нормативний акт), «провели» конкурсантів через комісію.
Така комісія Чернігівської міської ради 15 жовтня зранку проголосувала за те, щоб міський голова Владислав Атрошенко уклав контрактну угоду з кандидатом на посаду генерального директора комунального некомерційного підприємства «Чернігівська міська лікарня № 2» Владиславом Кухарем.
І вже за годину такий контракт був укладений. Більше того — міський голова встиг цього ж дня представити нового керівника колективу медичного закладу.
Владислав Кухар
Хоча ще зранку, коли головуючий комісії і він же заступник очільника міста Олександр Ломако оголосив результати голосування, інший претендент на керівну посаду Володимир Фаль, який до цього часу обіймав посаду головного лікаря цієї медичної установи, заявив, що два члени комісії не повинні були брати участь у голосуванні, оскільки вони є підлеглими його конкурента, тобто Владислава Кухаря. Останній дійсно до цього часу очолював відділ охорони здоров’я міської ради.
Під час презентації претендент не лише показав своє бачення, а й розкритикував роботу керівника лікарні №2 Володимира Фаля. На його думку, не потрібно було відкривати ще одну структурну одиницю — відділення паліативного лікування. І якщо з цим, можливо, можна й погодитися (фахівцям краще про це знати), то цікаво — яка ситуація буде в подальшому з благодійною допомогою? Адже Владислав Кухар критично віднісся до того, що в закладі, на його думку, благодійна допомога розширилася і там, де її не повинно бути.
Ну що ж, як кажуть у нас, в Україні, — по живемо-побачимо. А поки що побажаємо вже новому керівнику дійсно дбати про удосконалення охорони здоров`я у довіреному йому закладі, оскільки на такому керівному посту можна легко і спокуситися. Бо якось нелогічно начебто Владиславу Кухарю міняти керівний портфель на посаду, де офіційно оклад становить, як зазначено в умовах конкурсу, в розмірі 15756 гривень (для порівняння: в міській дитячій стоматологічній поліклініці, наприклад, оклад керівника становитиме біля 8 тисяч гривень). Щоправда, передбачено преміювання: щоквартальне — у розмірі до 2 місячних посадових окладів керівника підприємства і щорічне — у розмірі 3-х місячних посадових окладів керівника. Себто, як бачимо, головний лікар, посада якого зараз змінилася на директорську, кожні три місяці отримуватиме, окрім посадового окладу у 15 тисяч, ще й преміальні, які перевищуватимуть 30 тисяч гривень…
Володимир Фаль
Під час презентації, членкиня конкурсної комісії з цікавістю запитала Владислава Кухаря про те, чи є, на його думку, хоч один заклад у місті, який працював би чи працює все ж таки задовільно? Уїдливий підтекст у запитанні всі вловили: бо якщо все так погано у другій лікарні (судячи з виступу претендента на посаду), то чому ж тоді за останні роки сам Кухар, перебуваючи на «високій» посаді, не вживав якихось заходів, аби покращити ситуацію?
Офіційно прес-служба міської ради у своєму повідомленні інформувала чернігівців, що презентація Владислава Кухаря виявилася кращою, ніж у Володимира Фаля. І за словами Олександра Ломако, у Кухаря «гарна програма, яка націлена на стратегічне бачення розвитку цього медичного закладу».
У чернігівців є можливість самим подивитися і визначитися — програма якого кандидата на посаду генерального директора комунального некомерційного підприємства «Чернігівська міська лікарня № 2» міської ради є більш конструктивною? Дивіться про це у відео нижче.
І все ж таки будемо відверті — ніщо не стоїть на місці. Для кожної людини завжди настає такий час, коли треба естафету віддавати іншим, більш молодим, більш ініціативнішим, більш завзятішим і, можливо, більш амбіційним. Такий час настав і для Володимира Фаля, який попрацював на посаді головного лікаря цього медичного закладу аж 30 років. Звісно, не все вимірюється тільки роками. Буває так (і не рідко), коли люди з досвідом можуть ефективніше працювати і за деяких значно молодших.
… Після засідання комісії до Володимира Фаля підійшов один із головних лікарів іншого медзакладу, який теж у свій час позбувся своєї посади, член конкурсної комісії і дав зрозуміти, що все було давно вирішено. «Співчуваю, Володимире Петровичу, але нічого не зробиш — я віддав свій голос за Вас та марно…», — відверто (начебто) сказав його колега, трохи зітхнувши, пригадуючи, напевно, як у свій час усе це сам пережив…
Сергій Кордик
