Пятница, 22 ноября 2024   Підпишіться на отримання новин  RSS  Лист редактору
Популярно
Вірші Тетяни і Сергія Дзюби перекладені алтайською мовою

Вірші Тетяни і Сергія Дзюби перекладені алтайською мовою


Міжнародний проект «Твори Тетяни та Сергія Дзюби 70-ма мовами світу» успішно продовжується.

У Сергія Дзюби вийшла книжка віршів «Гріх любити неталановито!» в Німеччині (поезії українця переклав німецькою мовою відомий письменник Генріх Дік). Зараз готується до друку збірка віршів Тетяни і Сергія Дзюби «Веселка на віях» киргизькою мовою (вірші творчого подружжя переклав видатний киргизький письменник Айдарбек Сарманбетов). Незабаром теж побачить світ популярний роман-серіал Сергія Дзюби «Справи детектива Самарцева. Ідеальний злочин. Пані кілер» у Канаді та Казахстані.

І ось – ще одна приємна новина. Поезії Тетяни та Сергія Дзюби наразі чудово переклав алтайською мовою знаний алтайський поет Кулер Тепуков. Він народився 1952 року в селі Салд’ар Онгудайського району. Закінчив Літературний інститут імені М. Горького. Автор книжок поезії, прози і творів для дітей та перекладач світової класики. Українською мовою вірші Кулера Тепукова переклав видатний поет, Шевченківський лауреат Ігор Римарук.

Кулер Тепуков

Алтайська мова (колишня назва ойротська) – мова алтайців, корінного населення Республіки Алтай у Російській Федерації. Належить до тюркської групи мов. Літературна алтайська ґрунтується на південному алтайському діалекті. Має чимало спільних фонетично-морфологічних та синтаксичних рис з іншими тюркськими мовами, зокрема з киргизькою. Алтайською мовою прекрасно перекладений «Заповіт» геніального Тараса Шевченка.

А тепер маємо і переклади віршів сучасних українських поетів. Це – 68 переклад поезій Тетяни та Сергія Дзюби.

Сергій Квітницький

Вершини світової поезії. «Десь у хмаров’ї ховається щастя сотої диво-звізди!»

Пропонуємо вашій увазі вірші видатного алтайського поета Кулера Тепукова в чудовому перекладі лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка Ігоря Римарука.

Сота зірка

Схили дрімають. Вітрищем-куйоном

вибило з ока сльозу.

Я на верхів’ї – веселий і юний.

Стійбище бачу внизу.

Не заважали б ви, хмаро і ноче,

зорі лічити ясні!

Але почув я: бабуня шепоче

давнє повір’я мені:

«Хлопчику, зорям не знайдено мірки,

їх рахувати не слід:

лиш доберешся до сотої зірки –

лопне твій бідний живіт!»

Ні, не лякавсь я небесного лику –

мудрій бабуні на зло.

Сотої ж зірки ніколи не кликав,

сходив з вершини в село...

Плинуть літа... І, хоч як мені гірко,

щоб не накликать біду,

до дев’яносто дев’ятої зірки

я свій рахунок веду.

Тільки даремно чигають напасті –

я пам’ятаю завжди:

десь у хмаров’ї ховається щастя

сотої диво-звізди!

* * *

Засни, кохана...

Уві сні

забудь мене,

забудь важкі, суворі дні –

усе земне.

Снів безкордонна далина

відкрилась знов:

туди печаль не долина,

ані любов.

Засни...

Не пам’ятай пропаж,

добра і зла –

вже місяць, як недремний страж,

припав до скла.

Останні вісті

В ефірі – позавчора, вчора, нині –

тривога... Навіть в паузах вона.

Безумний світ...

Над ним

на волосині

висить остання світова війна.

Із гуркотом, немов гірська лавина,

летить у ніч табун радіохвиль,

а згодом, як годинникова міна,

поклацують у тиші страх та біль.

Ну як тут не зітхнути: вранці-рано

добрався син до приймача, і враз –

пустун дворічний, крихітка кохана! –

під музику танцює!.. –

ніби час

для танців і для сміху...

Люди, люди!

Невже ж бо вам пояснювать мені:

віддам життя – хай тільки син не буде

на тій останній світовій війні!

Кулер Тепуков

Українською переклав Ігор Римарук

Переклади Кулера Тепукова.

Сергей Дзюба

* * *

Ӱргӱлјиниҥ мӧҥӱн алаканында

кичинек кысчак

ай ошкош таракла

чачын тарайт

кыйамат кӱскӱнеҥ

бойыныҥ бӱдӱжин таныбайт:

Анда оныҥ бӱдӱжи

ле чырыштар

таныш эмес Келинниҥ.

Сергій Дзюба

* * *

На сріблястій долоні вічності

маленька дівчинка

розчісує коси

місячним гребінцем

і в примхливому люстерку

не бачить свого обличчя:

Там її погляд

і зморшки

незнайомої

Жінки.

* * *

Кӧс кылбыгар

кайаларга курчаткан,

талайга меҥдебеген

ынаарды тудуп алгадый,

Еваныҥ кӧзиниҥ јажына тӱҥей

ол ыраак ортолыкта,

кӱӱ –

турлу тапты

Эр кижни ле

Ӱй кижини

јайаарга.

* * *

На острові,

далекому, мов сльози Єви,

стиснутому обіймами

сліпучо-білих скель

так, що можна спіймати

горизонт, якщо він не втікає у море,

знайшла прихисток

музика –

щоб народити

Чоловіка

і Жінку.

* * *

Кӧп јажагар,

ас бичигер,

је бу тӱбекте

Теҥерини бурулабагар.

* * *

Живіть довго,

пишіть мало

і не звинувачуйте Небо

у гріхах.

* * *

Ыйлаган јаражай:

кирбиктерде

кӧстиҥ јажы

солоҥыдый мызылдайт.

* * *

Заплакана красуня:

вії

намистинками сліз

прихилили

веселку.

* * *

Улустар,

сурайдым, араайзар –

талайдыҥ тыныжы угулбайт.

* * *

Люди,

будь ласка, тихіше –

не чути моря.

* * *

Толукта

эски гитарага

балагадый кӱч

анда турарга.

* * *

В кутку гітара,

старенька-старенька,

як дитина,

стоїть важко.

Татьяна Дзюба

* * *

Вокзалдыҥ табыжыла кӱн тӱгенди –

Тӱнге ӧчӧшкӧндий

Рельстар чылап кӧлӧткӧ чӧйилди.

Анна каренинадый

Болорго турган келиндерге

Уур-кӱчтерин ундыырга

Таҥ атканча ла ӧй артат.

Тетяна Дзюба

* * *

День відступив вокзальним гармидером –

І тіні стали довгими, як колії,

Що ведуть у тупик ночі.

Їх перетинають жінки,

Здрібнілі анни кареніни,

Котрим вибавлення від проблем

Гарантоване лише до ранку.

* * *

Ижемјиге тӱҥей тымык келер,

Ырыска тӱҥей амыр келер,

Алама тӱжер, эки башка јарылар,

Јарымдарын оныҥ сӱӱшкендер амзаар,

Авитаминозты ундып, Еваныҥ ыйын

Бӱрлер ажыра олор кӧрбӧс.

* * *

І буде тиша кольору надії,

І буде спокій кольору щастя,

І впаде яблуко, розлетівшись надвоє,

Його половинки з’їдять щасливі закохані,

І не помітять за гіллям заплаканої Єви,

Яка прокляла свій давній авітаміноз.

* * *

Ӧй тус чылап сызылат,

Јебрен сааттыҥ кумагы чылап,

Чагат, ӧртӧйт, тырмайт,

Оноҥ ыраап – јоголот

Талай болуп чайбалат,

Ондо јакшы јайкадарыҥ

Эске алыныштыҥ толкуларында.

Је јаҥыс ла узакка эмес,

Кижиге јер керек.

Кайда талай – анда тус….

* * *

Час просочується сіллю,

Як пісок із найдавнішого годинника,

Пече, випікає, ятрить.

А потім даленіє, розчиняється, –

І стає морем,

У якому добре гойдатися

На хвилях спогадів.

Шкода тільки – недовго,

Бо люди мешкають на суходолі,

Де море – сіль...

* * *

Каан-кыстар јӱӱлгектерге барат, – деген

Калыктыҥ учурлу сӧзи бар.

* * *

Королівни завше діставались дурням, –

переконує народна

мудрість.

* * *

Телепон согодым,

Меге таныш номерлерге.

Кем де телепон албай, каруу бербезе,

Озодо угарга сананганымды

Јаҥыдаҥ ойто тыҥдайдым.

* * *

Дзвоню по телефонах,

Номери яких знаю напам’ять,

У час, коли ніхто не підніме трубки.

Тоді тільки можна у них почути те,

Що хочеш почути так давно.

Алтай тилге Кӱлер Эзендик уулу кӧчӱрген

Алтайською мовою переклав Кулер Тепуков


Комментирование закрыто

© 2024 Біла хата
Наші матеріали розміщувати в інших виданнях дозволяється лише при умові зазначення гіперпосилання публікації на сайті http://bilahata.net/