На запрошення Національної спілки журналістів України та головного офісу Національної мережі книгарень «Буква» Київ відвідав відомий журналіст і письменник із Чернігівщини Григорій Войток.
Він успішно трудиться на ниві журналістики, упродовж останніх десятиліть послідовно розбудовуючи ЗМІ, зокрема обласну газету «Чернігівщина: новини і оголошення». Відома також його роль і практична діяльність як заступника генерального директора добре знаної в Україні та за її межами агрофірми «Земля і воля» Леоніда Яковишина – Героя України, аграрія від Бога, не лише бізнесмена, але й вченого, кандидата економічних наук, депутата першого скликання Верховної Ради України, публіциста.
Особливий інтерес до спілкування породив вихід у світ другої книги роману «Безбатченки» Григорія Войтка, яка торік у листопаді опублікована чернігівським видавництвом, з успіхом репрезентована у книготорговій мережі «Букви», а це близько 30 книгарень по Україні, і сьогодні привертає увагу не лише своїм комерційним успіхом, а насамперед тематичною спрямованістю, гостротою й актуальністю порушених проблем, узагальненням життєвих явищ українського суспільства та філігранною характеристикою «персонажів з народу».
Дилогія сивочолого, умудреного життєвим досвідом письменника стала не просто подією літературного життя, але й спонукала читачів, громадськість і колег замислитися над витоками сучасних суспільно-політичних процесів, над оголеною правдою недавньої минувшини, перспективами сучасного українства. І хоча критики закидають авторові подекуди, особливо у другій книзі, надмірну публіцистичність і прямолінійність, у читанні на одному диханні це не затримує і не ускладнює сприйняття художнього твору.
Неодноразово поставало запитання типовості персонажів роману, з кого вони «списані» (перший варіант назви роману – «Байстрюки»). Проте реальних прототипів жоден із героїв твору, за свідченням письменника, не має. Водночас збірні, узагальнені образи діють і розгортають багатоплановий сюжет у подіях, свідком та учасником яких був нерідко сам автор.
…Історії відомі випадки, коли поява літературних творів співпадає, стає суголосною суспільному розвитку, своїм мистецьким узагальненням, передбаченням випереджає майбутнє або відкриває очі співвітчизників на сучасність. Роман «Безбатченки» належить саме до такої категорії творів. Його затребуваність, важливість важко переоцінити, хочеться порівняти із виходом у світ масштабної книги «Україна в епоху війномиру» класика сучасного красного письменства, Надзвичайного і Повноважного Посла України у США Юрія Щербака.
На відміну від видатного колеги, Григорій Войток лише лічені рази бував за кордоном. Проте його буденне життя в поліській глибинці, напівголодне дитинство й отроцтво у рідному селі Осовець, журналістський досвід, започаткований у редакції однієї з кращих районних газет Чернігівщини у містечку Бобровиця, перебування у самій гущі народного життя є надійним підмурком життєвих і літературних узагальнень, філософським підґрунтям правди життя автора та його літературних героїв.
Григорій Войток – непересічне ім’я в українській журналістиці. За плечима майстра – тисячі публікацій у місцевій і центральній пресі, які завжди відзначаються прямотою, злободенністю, загостреним прагненням справедливості, вболіванням за долю як окремих простих людей, так і цілих сіл, містечок, об’єднаних територіальних громад. Один із переконливих доказів особистої скромності (чи не головної риси характеру Григорія Войтка) є і те, що він ніколи не видавав свої розрізнені публіцистичні виступи окремими книгами, а їх уже назбиралося на багато томів.
Детальна енциклопедія сучасності, від духовних до економічних нюансів, правдивий і предметний літопис непростого розвитку рідного краю, оголений нерв людських доль і спільнот, безвихідь соціальної несправедливості, підступність і «невмирущість» корупції. Це все теми і болі Войтка-журналіста. За вагомий внесок у примноження духовного потенціалу українського суспільства, за вірність ідеалам правди і добра правління Київської організації Національної спілки журналістів України відзначило Григорія Андрійовича грамотою і золотою пам’ятною відзнакою «За особливі заслуги».
Михайло Сорока, очільник столичної Національної спілки журналістів України, сам пропрацював майже два десятиліття головним редактором газети «Урядовий кур’єр» і дотепер залишається у творчому строю, тож вручаючи на зустрічі нагороду, принагідно поцікавився планами Григорія Войтка. Адже не так просто поєднувати літературну і журналістську діяльність.
До привітань і взаємозацікавленого обговорення долучилися головні редактори газети «Літературна Україна» Сергій Куліда, журналів «Пам'ятки України: Історія та культура» Анатолій Сєриков і «Визвольна боротьба» Роман Гунда, перший заступник голови правління Київської НСЖУ Алла Малієнко, керівник ПР-служби Національної мережі книгарень «Буква» Гліб Лаухін, завідувачка відділу маркетингу Христина Шитякова.
До нових зустрічей!
Роман ГУНДА, голова правління Львівського Меморіалу, головний редактор науково-популярного журналу «Визвольна боротьба»
Комментирование закрыто