«Я постійно кажу татові й мамі, що вони – найкращі!»
Нещодавно ми побували в двох дивовижних, чудових, щасливих родинах, які мешкають у нашому Чернігові. Де батьки дуже люблять дітей, повсякчас щиро піклуються про них. Де дітлахи люблять своїх тата й маму та пишаються ними. Де напрочуд затишно, душевно, людяно, творчо та цікаво. Ці родини – дружні, і цим дітям по-справжньому поталанило. А живуть вони – поруч, в одному будинку, в дуже просторих, гарних квартирах. В одній сім’ї – вісім дітей, а в іншій – десять!
І це – не казка, а реальність, яка втілилася завдяки небайдужим людям. Саме разом із ними, працівниками Служби у справах дітей облдержадміністрації, я й завітав до привітних, гостинних осель, де живуть любов, злагода та добро.
Начальник Служби Людмила Зеленько та її заступник Станіслав Железний привезли подарунки дітлахам, котрі мешкають у двох дитячих будинках сімейного типу. Гостей зустрічали тепло та весело. Симпатичні іграшки вручалися, звісно, біля святково прикрашених ялинок.
Спочатку ми провідали родину Скачків. Татові Володимиру – 47 років, за фахом – будівельник. Мамі Тетяні – 36, трудилася швачкою-закрійником, а також – у сфері обслуговування, зокрема в «Макдональдсі», стала майстром манікюру. Однак найголовніша її професія, як вважає сама, – мама.
Подружжя вже 20 років разом – розповідають про це з гордістю. Дев’ять років тому у них народився хлопчик, якого назвали Арсенієм. Потім прийняли, як рідну, дівчинку Настю, родичку. Зараз Настуся – справжня красуня, така весела та допитлива дитина, котра одразу ж нам розповіла, що просто обожнює своїх тата і маму. А далі Володимир Петрович і Тетяна Анатоліївна прийняли у сім’ю ще кількох чарівних дітей. Родина жила в селі, де придбали будинок (до речі, саме в день народження Насті). Так і жили, коли одного разу, під час навчання в школі прийомних батьків, Станіслав Железний розповім їм про можливість створити дитячий будинок сімейного типу в Чернігові – у мальовничому місці, на вулиці Стрілецькій, біля річки та лісу – Ялівщини.
«Ми надзвичайно вдячні керівництву області, співробітникам обласної служби у справах дітей, – говорить мама Таня. – Це – небайдужі, чуйні люди, які постійно роблять добрі та важливі справи. Адже що наразі може бути важливішим за щасливі очі дітвори?! Отож тепер у нашій родині – п’ятеро хлопчиків і троє дівчаток віком від чотирьох до десяти років. Усіх їх ми любимо і зробимо все можливе, щоб вони жили в злагоді, виросли хорошими людьми та отримали гідну освіту».
«Звісно, зараз увесь час ми присвячуємо дітям, – додає тато Володимир. – Це – нелегко, та ми вже маємо досвід. Ні про що не шкодуємо. Це – таке щастя, коли малі дітлахи зворушливо та довірливо обіймають мене, цілують! Як ми собі обирали дітей у родину? Просто одразу відчуваєш серцем, що ось це – твої діти».
«Я – щаслива, і дуже люблю своїх батьків! – запевнила десятилітня Віка. – Вони – хороші, турботливі, справжні тато й мама. Я їм постійно кажу, що вони – найкращі! Я вже стараюсь допомагати матусі. Також хочу навчитися майстерно фотографувати. Співаю, взагалі мій кумир – Надя Дорофєєва, популярна співачка. А тепер мама пропонує мені займатися в модельній школі. В принципі, це цікаво, можна спробувати. Матуся переконана, що в мене – модельна зовнішність, і є всі дані для такого успіху. Отож поживемо – побачимо. Головне, тато з мамою вірять у мене і в усьому підтримують».
Дітям дуже подобається нова квартира. Тут – шість кімнат, загальна площа – близько 170-ти квадратних метрів. Є три санвузли, чудова ігрова кімната.
«Тут – напрочуд просторо. Можна в квача грати! Я мріяла про таке житло, – підсумувала семилітня Настя. – Чесно кажучи, ще не думала, скільки у мене буде дітей, коли виросту. Втім, мені хочеться працювати мамою, бо це – дуже цікаво та почесно».
«Ми виростили чотирьох дітей, а тепер у нас – ще десять!»
А далі була чудова, святкова зустріч із родиною Азарових. Тут нині – десять дітлахів: чотири хлопчики та шестеро дівчаток. Татові Ігореві – 47 років, він за спеціальністю – будівельник, майстер «золоті руки», як кажуть про таких вмілих і роботящих людей. Мамі Світлані – 44, і за своє активне життя вона також багато працювала, зокрема адміністратором у торгівельному центрі.
«Ми народили двох дітей, вони вже виросли. Також подорослішали ще двоє наших прийомних дітлахів, – розповідає Ігор Михайлович. – Тому ми хотіли мати ще дітвору. Дуже хотіли! Це була наша ініціатива. І, дізнавшись від працівників Служби у справах дітей про таку можливість, створити дитячий будинок сімейного типу, ми були вже готові до цього. Адже мали і досвід, і велике бажання. Отож тепер у нас – 14 дітей, десять з яких живуть тут, із нами, в цій чудовій оселі. Я не скажу, що нам було одразу дуже легко. Навпаки – все виявилося непросто, складно, бо це – таки не новорічна казка, а реальна історія. Та якщо ми вже зважилися на це, то мусимо бути відповідальними і по-справжньому піклуватися про наших діток. Ми їх дуже любимо, це – вже наша родина».
«У нас старші діти піклуються про молодших, ми їх так виховуємо, щоб вони росли старанними та працелюбними, – пояснює мама Світлана. – Діти охоче й нам допомагають. Раніше, до створення дитячого будинку сімейного типу, ми мешкали у Вертіївці, на Ніжинщині. Та, отримавши нові можливості, безперечно, відчуваємо, що тут, у Чернігові, нам – комфортно. Звісно, все зробимо для дітей! Наші малюки Аліна та Вова із задоволенням вивчають у дитсадку англійську мову, і виховательки запевняють, що у них є для цього неабиякі здібності. Також у дітей є талант до малювання. Що ж, нехай малюють, творчо вдосконалюються! Доньки, Діана та Надя, люблять танцювати. Гаразд, ходитимуть у танцювальний гурток, ми вже щодо цього домовилися. Таня – не лише танцює, а ще гарно співає. Хлопчики залюбки грають у футбол… Взагалі, всі вони – розумнички. То як же можна не любити таких чудових дітлахів?! І ми дійсно відчуваємо, що стали для них татом і мамою – всі вони так нас і називають. А як же інакше? Ми з ними – одна дружна сім’я».
На підтвердження цих слів усі дітлахи, буквально хором, розповідають, як вони люблять своїх батьків, які ті – чудові та дбайливі, добрі і лагідні, чуйні та розумні. І відчувається, що говорять вони щиро. Бо малі діти не вміють лукавити, обманювати, їм не подобається фальш. А ось якщо їх по-справжньому люблять, ставляться, як до рідних, із великим теплом, від усієї душі, то й діти відповідають на любов – любов’ю і на добро – добром. Бо так уже влаштований цей світ, який тримається на красі та любові, і ось саме на таких чуйних, прекрасних людях, як Володимир і Тетяна Скачки та Ігор і Світлана Азарови, котрі з Божою допомогою, власноруч творять добро. Низький їм уклін!
Із держбюджету виділено 16 мільйонів 400 тисяч гривень…
Звісно, задоволені такими незабутніми зустрічами і працівники Служби у справах дітей Чернігівської облдержадміністрації.
«Взагалі, щороку, за нашою обласною програмою попередження дитячої безпритульності та бездоглядності, розвитку сімейних форм виховання дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, відбуваються такі заходи для підтримки сімей. То ми їздимо, із задоволенням відвідуємо родини, які взяли на виховання дітей-сиріт і діток, що були позбавлені батьківського піклування, – розповідає мені начальник Служби у справах дітей Людмила Зеленько. – Так от, нині, з ініціативи Президента України, в 2017 та 2018 роках спрямовано субвенцію з держбюджету – місцевих бюджетам: для того, щоб створювати дитячі будинки сімейного типу. Це – дуже важливо, щоб ці діти росли та виховувалися в своїх турботливих родинах і мали своїх батьків».
Тож у нас, на Придесенні,тепер придбано приміщення для чотирьох таких будинків: три наразі створено – два в Чернігові і один – у Новгороді-Сіверському (там у родині – 9 дітей), а ще один дитячий будинок сімейного типу вже цього року планують відкрити в Чернігівському районі, у мальовничому селі Рудка, де мешкатиме 10 дітлахів.
Отож у двох чернігівських оселях виховується 18 дітей. Це службове житло родини отримали торік – 27 листопада. Держбюджет передбачив 16 мільйонів 400 тисяч гривень – це кошти на придбання дитячих будинків сімейного типу і житла (29-ти квартир і будинків) для тридцяти дітей-сиріт: в Бобровицькій, Варвинській, Вертіївській, Кіптівській, Комарівській, Семенівській, Менській, Срібнянській та Остерській об’єднаних територіальних громадах; у Ріпкинському, Прилуцькому, Талалаївському, Чернігівському, Бахмацькому, Борзнянському і Сновському районах, а також – у Прилуках і Чернігові; тобто – по всій нашій області.
Впродовж минулого року за рахунок коштів державного бюджету всього забезпечено житлом 37 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування: 12 – соціальним житлом та 25 – своїм власним. А п’ятеро дітей-сиріт отримають квартири, придбані у грудні 2018-го, – в Чернігові, і станеться ця радісна для них подія зовсім скоро – буквально в січні.
Що ж, справа дуже хороша і потрібна! Дай Боже, щоб всі діти та їхні батьки були щасливими. Думаю, ми ще не раз навідаємося до них у гості. Я вже пообіцяв подарувати дітлахам, які, виявляється, люблять читати, дещицю своїх книжок.
Сергій Дзюба
