Міжнародні резерви України опустилися нижче порогу в три місяці майбутнього імпорту, до $16,637 млрд. Це ще не привід для паніки, але варто починати хвилюватись.
Фінансовий аналітик компанії ICU Михайло Демків пояснює, чому зменшення резервів нервує інвесторів і чим це загрожує Україні.
Як правило, іноземний інвестор, перш ніж відкрити свою справу в іншій країні, приїжджає, детально все вивчає, проводить багато зустрічей, і вже тоді вкладає кошти. Але є й інший тип інвестора – який сидить одразу за кількома моніторами, відслідковуючи динаміку цін на світових ринках, і простим натисканням клавіш на торговому терміналі купує чи продає фінансові інструменти. В глобалізованому світі для того, щоб інвестувати в Аргентину, Туреччину чи Україну, зовсім не обов’язково їх відвідувати. Торгівля здійснюється в терміналі, а щоби ухвалювати рішення, достатньо аналізувати ключові макроекономічні показники, а обсяг міжнародних резервів — один із ключових індикаторів.
Для інвесторів в облігації важливо бути впевненими, що борг буде повернуто в повній мірі і вчасно. На жаль, більшість розвиткових країн позичають борг у валютах, які не емітують, наприклад, доларі США. Відповідно, вони залежать від балансу надходження іноземної валюти в їх економіку. Коли підприємства експортують товари чи послуги за кордон, валюта надходить на рахунки вітчизняних компаній. Також збільшують кількість валюти прямі іноземні інвестиції та валютні позики.
З іншого боку, є імпорт, на оплату якого теж потрібна валюта. І, як правило, обсяги імпорту в Україні перевищують експорт, тобто різницю потрібно покривати з інших джерел – позик чи припливу інвестицій. Якщо цього не вистачає, то утворюється дефіцит валюти і в ситуацію може вирішити втрутитись центральний банк країни. У нашому випадку — це НБУ. Продаючи валюту на ринку, Нацбанк не лише задовольняє попит, а й витрачає валютні резерви, які він так важко збирав в нетривалі періоди надлишку валюти.
Країни із незначними міжнародними резервами не можуть протистояти несприятливим ситуаціям, коли спостерігається дефіцит валюти. Протягом певного часу його ще вдається гасити, але резерви закінчуються, і курс національної валюти стрімко падає. Це зменшує купівельну спроможність населення, а отже, скорочує імпорт і вирівнює дисбаланс по надходженню валюти.
Резерви в обсязі три та більше місяці майбутнього імпорту – це той психологічний поріг, нижче якого не варто допускати зниження резервів. Для трейдерів за торговими терміналами та всіх інших економістів це «червоний прапорець» — один із індикаторів, що в країни можуть бути проблеми, валюти не так багато, і з поверненням позики можуть бути труднощі.
Чи є такий ризик зараз в України, зважаючи на зниження резервів до менш ніж 3 місяців майбутнього імпорту? Будучи формально в програмі МВФ, Україна розраховує не лише на черговий транш, а й очікує на кошти інших кредиторів – Світового Банку та ЄС. А от без цієї програми уряду буде дуже складно залучити кошти на ринках та розрахуватись з боргами, виплати за якими припадають на найближчі рік-півтора. А отже, трейдери за екранами торгових терміналів все більше хвилюватимуться перед тим, як купувати облігації не лише України, а й українських компаній, яким для розвитку потрібно залучати кредитний ресурс.
Михайло Демків, фінансовий аналітик
VoxUkraine, спеціально для видання bilahata.net