Після втрати свого кота Персика, через 2 тижні, поїхав в Київ до рідних своєї дружини. Були в лісі на шашликах і прибилася до нас кішечка — вона була без голосу, нявкати не могла теж, а лише відкривала рота.
Забрали її на пару днів додому на балкон до сестри дружини, а коли везли додому в Чернігів — сталося непередбачене: купили в три дорога кошик для перенесення тварин, але дуже поганої якості. Біля метро «Харківська» кішка відкрила сама зсередини кошик і хутко втекла на територію, яка закрита для відвідувачів (там прибиральники «тусуються»).
Я дружину відправив до батька, так як ми їхали до нього в центр, а сам години дві шукав кішку, при цьому попросив прибиральників відкрити територію, щоб оглянути, але все виявилося безуспішним. В результаті дружина і її батько умовили до них приїхати на обід, а вже ввечері, коли їхали в метро на станцію «Лісова», щоб звідти маршруткою дістатися до Чернігова, вирішили з дружиною поїхати знову на станцію «Харківська» — адже десь там залишилося кошеня.
Треба сказати, що було вже пізно і ми ризикували не потрапити на останній автобус.
Ми шукали кошеня близько 40 хвилин і... знайшли його в такому місці, що навіть повірити важко — як він міг туди залізти? Там не те, що кошеняті, а місця для миші немає — настільки вузька щілина. Кішечка в тій щілині повзала на животі, так як піднятися на лапи їй було неможливо! Вона була дуже перелякана, вся тремтіла, але мені все ж вдалося її звідти витягти.
І ось добралися на метро до довгоочікуваної станції «Лісова». Але тут водій маршрутки обурився: «В салон — ні-ні!» Каже, що тварин можна перевозити тільки в багажному відділенні. Зізнатися, що ми були в розпачі — не те слово, адже це була передостання маршрутка. Спасибі жінці-«контролерші», яка займається усадкою пасажирів по Києву. Їй вдалося домовитися з водієм наступної (останньої) маршрутки, щоб нас пустили з кішкою в салон.
Ми прекрасно усвідомлювали, що якщо після всього пережитого кішкою заховати її ще й в закритий багажник, то можна уявити, який жахливий стрес отримає нещасна тварина. А тут ще у свіжій пам'яті випадок, як чоловік їхав з Києва до Чернігова і за порадою водія помістив собачку в багажник, а коли по приїзду відкрили двері багажника — собачка була мертва.
...Привезли кішку додому, зараз вона вже пару днів живе у нас, кліщів штук 15 витягли, помили і обробили, як слід, таблетку від глистів теж дали. І не повірите —через ці два дні вона вже трошки від'їлася, така плотненькая стала. І найцікавіше, що котячий лоточок ніхто не показував їй, але вона його знайшла і ходить туди як в туалет — розумненька кішечка. А ще, тваринка і зовсім не кошеня — як виявилося, у неї скоро будуть дитинчата. До речі, назвав я її просто Дюша, тобто зі скороченого Надія — просто в честь того, що я не втрачав надію її знайти.
Владислав Гаврик, м.Чернігів
