Серед випускників уславленого Ніжинського вузу яскраво світиться і талановита поетка Віолетта Дворецька, яка цієї золотої осені зустрічає ювілей. Віддавши все життя педагогічній роботі, вона водночас невтомно сіє гаряче патріотичне слово. Що це так – її нові вірші.
Чернігівщино моя!
В обійми мене прийми ти!
Пробач – завинила я,
Як всі вже дорослі діти.
Бо ж батьківський берег твій
Чекав мене стільки років!
Ти свідок дитячих мрій
І перших дорослих кроків.
Мені дарувала ти
Деснянські пахучі луки.
Таких не могла знайти
Я в довгі роки розлуки.
Колись у студентські дні
Я в Сосницю завітала.
Назавжди вона мені
Куточком казковим стала.
Качанівка, Тростянець,
Сокиринці – що за диво!
Мистецтва й краси взірець,
Емоцій бурхлива злива.
А Ніжинський інститут
Зробив мене педагогом.
За місію цю святу
Я вдячна йому і Богу…
І знов повернулась я
В дитячу свою колиску.
Чернігівщино моя!
Тобі я вклоняюсь низько!
***
Моя Україна. Чи може вона боронитись
Без нашої участі від ворогів своїх? Ні!
Тому щиросердно і вдячно я хочу вклонитись
Всім тим, хто колись переміг у жорстокій війні.
І тим, хто сьогодні свободу виборює знову,
І жертвує знов найціннішим, що є у людей –
Життям неповторним. І дійством рішучим, і словом
Він стверджує: землю не зрадить ніколи, ніде.
А тим, хто загинув у час цей жорстокий, буремний,
Ми клятву даємо: загинули ви недаремно!
Віолетта ДВОРЕЦЬКА, м. Ніжин