Творчість талановитого письменника, поета, художника Тараса Григоровича Шевченка не оминула і родину славнозвісних Кочубеїв. В 1841 році швейцарський художник Йозеф Горнунг виконав портрет князя Миколи Григоровича Рєпніна-Волконського. З цією роботою Тарас Григорович познайомився перебуваючи на гостинах у Рєпніних в Яготині. І на замовлення Григорія Степановича Тарновського (1788—1853), з яким художник був знайомий з 1839 року, в 1843—1844рр. виконав дві копії портрету. Та, з невідомих причин, роботи до замовника не потрапили.
15 серпня 1858 року Петро Аркадійович (1825 -1892) разом з дружиною, Варварою Олександрівною (1829 -1894), бувзапрошений в с. Сокиринці на день народження Григорія Павловича Галагана (1819 — 1888), дружиною якого була Катерина Василівна Кочубей (1826 -1897). На святі також був присутній Василь Васильович Тарновський (1837- 1899) — активний колекціонер творів Т.Шевченка і сам художник. Під час цієї зустрічі Тарас Григорович подарував Варварі Олександрівні Кочубей копійний портрет її діда, князя М.Г. Рєпніна-Волконського. На сьогодні цей портрет знаходиться в Державному Ермітажі. Для В.Тарновського це було значною втратою та ситуацію виправив Петро Аркадійович. На знак подяки за подарунок для дружини та заради моральної підтримки молодого колекціонера він замовив Т.Шевченку портрет свого прадіда, генерального судді В.Л. Кочубея, який запланував подарувати Василю Васильовичу Тарновському — молодшому.
Портрет був виконаний в кінці травня 1859 року, про що свідчить лист Людмили Володимирівни Тарновської, датований 24 липня 1859 року до сина, де вона пише: «Портрет Кочубея получен от Петра Аркадьевича, но нужно на него лак положить и тогда тебе отправим». На сьогодні дана робота зберігається в Національному музеї Тараса Шевченка.
Петро Аркадійович замовляв й інші роботи Тарасу Григоровичу на які витратив 4 тис. рублів сріблом. Серед них — «Русалки на Дніпрі». Художник виконав замовлення сепією (світло — коричнева барвникова речовина) з білилами, малюнок мав стати ескізом розпису плафона в будинку П.А. Кочубея в Петербурзі. Про цей малюнок Тарас Григорович згадував в листі від 12 квітня 1860 року до свого приятеля, Миколи Яковича Макарова, писавши: «Попросіть у Петра Аркадійовича [Кочубея] до осені мій малюнок «Русалки». Я хочу дещо поправити і вигравірувати до виставки...». Справа в тому, що в 1860 році в Петербурзі проходила академічна виставка творів в якій брав участь і Т.Шевченко, де він бажав показати і новий малюнок. На жаль робота на даній виставці так і не була представлена, як і не здійснився розпис плафона в будинку замовника. Картина також зберігається в Національному музеї Тараса Шевченка.
Тарас Григорович згадував Кочубеїв і в поетичних творах. 26 листопада 1860 року він написав вірш під назвою «Бували войни й військовії свари...», де згадував історично відомих постатей.
Галагани, і Киселі, і Кочубеї-Нагаї
Було добра того чимало.
Минуло все, та не пропало.
Отже, завдяки Петру Аркадійовичу Кочубею та його фінансовій підтримці Тараса Григоровича Шевченка, українське суспільство має прекрасні художні твори генія, котрі нині експонуються в найбільших музеях нашої держави.
Наталія ДРОБ’ЯЗКО, завідувачка відділом «Будинку-музею Генерального судді В.Кочубея», м.Батурин, Чернігівська область, спеціально для «Білої хати»