Змії першими ніколи не нападають, але, відчувши небезпеку, себе захистити зуміють. На території Чернігівщини зустрічаються три види цієї групи тварин, серед них є і отруйні. За народним повір’ям, після Воздвиження, яке православні святкували 27 вересня, всі плазуни ховаються на зиму до своїх нір.
Та, мабуть, ці тварини не знають або ж просто забули про повір’я, оскільки плазунів люди частенько зустрічають у лісі навіть у жовтні. Де на Чернігівщині живуть потенційно небезпечні для людини плазуни та як себе поводити при зустрічі з ними? Про це — у розповіді чернігівського журналіста Павла Солодовника.
Про змій Чернігівщини багато знає зоолог із багаторічним стажем, старший викладач кафедри екології та охорони природи хіміко-біологічного факультету Чернігівського національного педагогічного університету імені Шевченка Олександр Федун. Гадюки, вужі та інші плазуни давно стали одним з основних об’єктів досліджень чернігівського науковця. Він на власній шкірі (у прямому розумінні) відчув, що змія може спричинити людині: зоолога кілька разів кусала гадюка. А одного разу він добровільно став жертвою змії заради експерименту.
— Якщо брати до уваги всі регіони України, то Чернігівщина у плані змій найбезпечніша, — розповідає Олександр Федун. — У нашій області водяться всього три види змій: це всім відомий вуж звичайний (його добре знають по жовтих плямах за очима на скронях), мідянка і гадюка звичайна. Але з цих трьох видів небезпеку становить лише гадюка звичайна. Вона отруйна.
— Як гадюку звичайну можна відрізнити від вужа?
— Досить легко. Перш за все, за формою тіла. Вужі довші, вони лінійно витягнуті. А в гадюки хвіст на кінці звужується. Гадюка також товстіша за вужа. І малюнок у гадюки має зигзагоподібний характер.
— Ніби орнамент?
— Так. На Чернігівщині дуже багато варіацій забарвлення шкіри у гадюк, але в більшості випадків вони мають коричневу або сіру тональність. І, звичайно, у гадюки верхньощелепні щитки (це там, де в людини губи розміщуються) білого кольору.
— А у вужа?
— А у вуже цього немає.
— Мідянки теж можуть кусатися. Яку вони небезпеку становлять для людини?
— Кусатися можуть усі: і вуж буде кусатися, і ми з вами будемо кусатися, якщо відчуємо якусь небезпеку. Але отруйна лише гадюка. Колись я спеціально спіймав мідянку, сфотографував, як вона мене кусає (на фото). Я перед вами стою — здоровий, живий.
— Які у Вас відчуття тоді були — дуже боляче?
— Не боляче. Зуби в мідянки маленькі, вона ними практично не прокусує шкіру. Це безпечно. Хоча в слині будь-якої тварини змій, є бактерії, які можуть викликати алергічну реакцію. Втім, це не отрута. Наприклад, коли мене кусали полози, то невеличкі почервоніння були на місці укусу.
— Де в природі зустрічається гадюка звичайна? І як себе поводити, коли зустрівся з нею?
— У чому найбільша небезпека? Ми можемо її просто не помітити. Якщо ми на неї наступимо, гадюка сприймає це як агресію і, звичайно, буде захищатися. Якщо ви помітили змію, ні в якому разі не треба її чіпати. Просто обійдіть її. Вона в жодному випадку не буде вас переслідувати. Я зустрічав гадюк у багатьох місцях. У нас вони поширені практично на всій півночі області: Ріпкинський, Носівський, Ніжинський, Козелецький, Щорський райони. Отрута гадюки не настільки токсична, щоб одразу вбити людину. Разова її доза точно не вб’є. Звісно, багато залежить і від того, наскільки імунна система постраждалого загартована. Якщо вас укусила змія, треба якомога менше рухатися і одразу ж спробувати відсмоктати отруту з рани. Для цього можна зробити невеличкий розріз. На шкірі добре помітні два тоненькі отвори від зубів гадюки, між ними можна зробити надріз. Також якомога більше треба пити води, щоб зменшити концентрацію отрути, що потрапила до організму. І головне — якомога скоріше звернутися до лікарні.
Цікавився світом змій Павло СОЛОДОВНИК